Голодомор 1932-1933 років — це глибока рана в душі українського народу. Скільки болю, мук, жаху, брехні зазнав наш народ. Духовно-моральний стан сучасного українського суспільства свідчить про те, що голодомор був засобом для винищення, упокорення всього українського селянства, насадження йому бездуховності та німої рабської покори. Вороги нашого народу спочатку нищили душу народу, внутрішні храми людей, а згодом духовні храми — християнські святині народу.
м. Роздільна, 29 листопада, 16-та година. Біля пам’ятного знаку жертвам голодоморів в Україні, з колосками та запаленими свічками в руках збираються люди. Йдуть сім’ями, з дітьми, онуками. На екрані демонструються кадри документального фільму, створеного на фактах історії нашого роздільнянського району, інтерв’ю прямих свідків тих страшних подій.
Чин панахиди по убієнним голодом українців проводить настоятель Української греко-католицької церкви отець Святослав.
До присутніх звертаються перший заступник голови РДА Цибенко Д.О., та голова ГО «ГРОМАДА РОЗДІЛЬНЯНЩИНИ» Василенко В.М.
Хвилина мовчання. Звучить метроном, ніби рахуючи останні хвилини життя тих, хто не пережив голодомор.
Дивлюся на присутніх на мітингу і починаю розуміти, що голодомор і сьогодні жере людські душі, совість людську, пам'ять людську. Про що я. Та про ту ж саму совість, душу і пам'ять. Жодного разу сюди не приходили служителі УПЦ МП. Чому? Бо не визнають голодомор 1932 – 1933 рр. в Україні геноцидом. Московія не визнала і вони не визнають.
Сьогодні Голодомор пройшов кабінетами районної ради і винищив керівництво цієї ради. Інакше, як зрозуміти їхню відсутність на мітингу, разом з людьми. Чорним мором пройшов Голодомор по совісті і пам’яті районних депутатів, перетворивши їх на моральних гоблінів. Жодного на мітингу. Вибачаюсь – один був. А для чого приходити? Можна по телевізору, під горілочку, «сєльодочку» і про Голодомор згадати, випити за упокій душі…Жодного разу не були… одним забороняє відсутність совісті, іншим – зневага, нелюбов до України. А серед них є жінки, матері, бабусі. Бог їм суддя.
Вічна Пам’ять всім, хто не пережив голодомор. Вічна Пам’ять…
Володимир Василенко, голова ГО «ГРОМАДА РОЗДІЛЬНЯНЩИНИ».