Довідник
- Деталі
Площа 88,01 км2, 4 населених пункту в яких проживає - 719 осіб (11 місце в громаді)
Загальний розподіл населення за рідною мовою в старостинському окрузі (села: Бецилове, Желепове, Новоселівка, Старокостянтинівка) за переписом 2001 року: українська – 92,25%, російська – 2,74%, молдовська – 2,12%, румунська – 1,48%, гагаузька – 1,02%, болгарська – 0,45%, циганська – 0,45%, білоруська – 0,21%, угорська – 0,12%
село Бецилове - (UA51140130060018007) розташоване в балці «Свина» за 12 км на північний схід від центру громади, площа 1,602 км², поштовий індекс 67440, середня висота над рівнем моря 34 м.
В першій половині XIX століття, тут було засноване власницьке містечко Велика Бициліївка. У 1859 році воно належало до 1-го стану Одеського повіту Херсонської губернії, маючи 27 дворів, 324 мешканці та Свято-Костянтино-Оленівську православну церкву (збудовану у 1858 році). У 1860 році центральна садиба Михаїла Біцілі - Бициліївка отримала офіційний статус містечка, а в 1862 році після скасування кріпацтва селяни отримали земельні наділи. У 1885 році тридцять - сорок німецьких католицьких родин придбали землю на північ від Бецилівки й заклали колонію Мюленбах (з нім. — «Млиновий струмок»). Наступного року поселенці вже мали понад тридцять дворів, а незабаром облаштували млин і молитовний дім, підпорядкований костелу в Клостердорфі. У 1906 році відкрилася однокласна німецька школа на 35 учнів, що підтримувала рідну мову й конфесійну згуртованість громади. Під час Другої світової війни, у 1944 році, німецьких колоністів депортували, а в 1951 році до Бецилового переселили 117 родин бойків з Дрогобиччини. У 1960-х роках до села приєднали хутір Щиглятин та колишній Мюленбах, офіційно закріпивши назву Бецилове.
Колонія Мюленбах була однією з останніх «дочірніх» німецьких поселень на півдні України.
Освіта:
- КЗ "Бецилівська гімназія Роздільнянської міської ради Одеської області", пров. Шкільний, 6
Релігія:
- Свято-Костянтино-Оленівська церква (УПЦ Московського патріархату)
Динаміка населення:
- 1859 р. - 324 особи, 1886 р. - 131 особа, 1887 р. - 183 особи (Бицилове + Новобицилівський), 1896 р. - 91 особа (Бициліївка + Бицилівський), 1916 р. - 324 особи, 1918 р. - 175 осіб, 1926 р. - 545 осіб, 1943 р. - 227 осіб, 1967 р. - 705 осіб, 1978 р. - 626 осіб, 1989 р. - 700 осіб, 2001 р. - 452 особи, 2019 р. – 353 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 93,22%, румунська - 3,72%, російська - 2,63%, болгарська - 0,22%, циганська - 0,22%
село Желепове - (UA51140130190033330 ) розташоване в балці «Крива» за 20 км на північний схід від центру громади, площа 0,735 км², поштовий індекс 67437, середня висота над рівнем моря 49 м.
У 1856 році в поселенні Желеповка спадкоємців Желепових було 14 дворів. Було невеликим аграрним селом, де жили молдовани, українці та росіяни. Після Другої світової війни перейменоване на Желепове.
Динаміка населення:
- 1859 р. - 27 осіб, 1887 р. - 90 осіб, 1916 р. - 73 особи, 1989 р. - 192 особи, 2001 р. - 177 осіб, 2019 р. - 123 особи.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 93,82%, російська - 3,93%, молдовська - 1,12%, білоруська - 0,56%, угорська - 0,56%
село Новоселівка (UA51140130370042421) розташоване в балці «Свина» за 17 км на північний схід від центру громади, площа 0.932 км², поштовий індекс 67413, середня висота над рівнем моря 53 м.
В 1887 році в селищі Свина, Куртівської волості Одеського повіту Херсонської губернії мешкало 399 осіб. В 1906 існувала школа граматики. У другій половині XIX ст. отримало назву Новосілки. Було змішаним етнічним селом: тут селилися українці, молдовани, росіяни, а також невеликі громади євреїв. 16 травня 1964 року село Новосілки було перейменоване на село Новоселівка.
Релігія:
- церква (збудована 2021 р.)
Медицина:
- Фельдшерський пункт, вулиця Миру, 35
Освіта:
- Центр соціально – психологічної реабілітації дітей «Теплий дім» служби у справах дітей Роздільнянської РДА, пров.Шкільний, 3
Динаміка населення:
- 1887 р. - 399 осіб, 1896 р. - 455, 1964 р. - перейменовано на Новоселівка, 1989 р. - 263 особи, 2001 р. - 227 осіб, 2019 р. - 176 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 91,19%, молдовська - 5,73%, російська - 1,76%, болгарська - 0,88%, гагаузька - 0,44%
село Старокостянтинівка - (UA51140130470013441) розташоване в балці «Велика Свина» за 14 км на північний схід від центру громади, площа 0,589 км², поштовий індекс 67444, середня висота над рівнем моря 30 м.
Населений пункт вперше згадується в історичних документах наприкінці XIX століття під назвою - Костянтинівка. У 1887 році він належав до Більчанської волості Одеського повіту Херсонської губернії та налічував лише 11 мешканців. На початку XX століття (1906 рік) у селі діяла земська школа, де навчалося 50 дітей. У 1908 році Костянтинівка разом із селами Бациліївка (Біциліївка) та Куртівка утворили Бецилієво-Куртівське сільськогосподарське товариство.
Динаміка населення:
- 1887 р. - 11 осіб, 1896 р. - 400 осіб, 1916 р. - 532 особи, 1989 р. - 147 осіб, 2001 р. - 98 осіб, 2019 р. - 67 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 87,13%, гагаузька - 5,94%, молдовська - 2,97%, російська - 1,98%, циганська - 1,98%
- Деталі
Площа 57,242 км2, 2 населених пункту в яких проживає - 592 осіб (10 місце в громаді)
Загальний розподіл населення за рідною мовою в старостинському окрузі (села: Кошари, Лозове) за даними перепису 2001 року: українська – 87,11%, російська – 8,79%, молдовська – 3,43%, білоруська – 0,22%, інші – 0,45%
село Кошари - (UA51140130250068550) розташоване за 13 км на північний схід від центру громади на автомобільній дорозі обласного значення О161930 (Роздільна-Понятівка-Кошари-Знам’янка, площа 2,22 км², поштовий індекс 67423, середня висота над рівнем моря 142 м.
Вперше на картах з'явилося 1868 року як скотний двір. У 1887 році згадується під назвою Старі Кошари, Понятівської волості, Тираспольського повіту. У повоєнний період (1946 рік) село входило до Понятовської сільської ради. Сучасну назву Кошари та статус центру сільради село отримало у 1989 році.
Освіта:
- Комунальний заклад "Кошарський заклад дошкільної освіти "Сонечко " Роздільнянської міської ради", вул. Центральна 61
- комунальний заклад "Кошарський ліцей Роздільнянської міської ради Одеської області", вул. Центральна, 44
Релігія:
- СВЯТО-УСПЕНСЬКА Церква (УПЦ Московського патріархату) вул. Центральна
Динаміка населення:
- 1887 р. - 120 осіб, 1896 р. - 200 осіб, 1906 р. - 346 осіб, 1916 р. - 234 особи, 1920 р. - 299 осіб, 1924 р. - 296 осіб, 1989 р. - 770 осіб, 2001 р. - 845 осіб, 2016 р. - 843 особи, 2017 р. - 878 осіб, 2018 р. - 895 осіб, 2019 р. - 894 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 87,34%, російська - 8,76%, молдовська - 3,31%, білоруська - 0,24%, інші - 0,35%
село Лозове - (UA51140130270099035) розташоване в балці «Лозова» за 15 км на північний схід від центру громади, площа 0,701 км², поштовий індекс 67439, середня висота над рівнем моря 102 м.
На картах 1846-1863 присутній скотний двір – Лозова. У 1887 році вже як хутір Лозов Понятівської волості налічував 311 мешканців. Землями володіли німецькі колоністи, брати Яків та Карл Келлери (2466 десятин). У 1896 згадується як хутір Лозовий. Назву Лозове село отримало в 1964 році.
Релігія:
- Предтеченський скит Свято-Іверського Одеського чоловічого монастиря Одеської єпархії Української Православної Церкви
Динаміка населення:
- 1887 р. - 311 осіб, 1896 р. - 93 особи, 1906 р. - 101 особа, 1916 р. - 130 осіб, 1920 р. - 181 особа, 1989 р. - 183 особи, 2001 р. - 39 осіб, 2019 р. - 12 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 82,05%, російська - 12,82%, молдовська - 5,13%
- Деталі
Площа 54,529 км2, 2 населених пункту в яких проживає - 1057 осіб (9 місце в громаді)
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: - українська - 93,68%, російська - 3,45%, молдовська - 2,20%, болгарська - 0,57%, білоруська - 0,10%
село Понятівка - (UA51140130440056462) розташовано при балці «Карпів Яр» за 9 км на північний схід від центру громади на автомобільній дорозі обласного значення О161930 (Роздільна-Понятівка-Кошари-Знам’янка), площа 2,500 км², поштовий індекс 67422, середня висота над рівнем моря 108 м.
Понятівка вперше згадується у 1821 році, коли тут була зведена перша церква. У 1848 році поселення отримало статус містечка, на той час тут мешкало 808 осіб. На середину XIX століття (1856 рік) Понятівка належала графу Понятовському і налічувала 125 дворів. До 1859 року населення зросло до 808 осіб у 137 дворах, а містечко стало становою квартирою 1-го стану Тираспольського повіту. У 1886 році Понятівка як центр однойменної волості мала 797 мешканців, 165 дворів, римо-католицьку церкву, школу та розвинуту торгівлю. У 1896 році тут мешкало 1611 осіб в 263 дворах, розташовувалось волосне правління, православна церква, римо-католицький молитовний будинок, єврейський молитовний будинок, школа, 6 крамниць, заїжджий двір, корчма, 2 парові млини, 3 вітряки, хлібна комора. За переписом 1897 року з 1329 мешканців 1206 були православними. На початок XX століття (1906 рік) Понятівка поділялася на російську та німецьку частини з окремими органами управління і налічувала 2030 мешканців.
Освіта:
- КЗ "ПОНЯТІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ РОЗДІЛЬНЯНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ", вул. Пушкінська, 44
Релігія:
- СВЯТО-ДМИТРІВСЬКА Церква (УПЦ Московського патріархату)
Динаміка населення:
- 1848 р. - 808 осіб, 1859 р. - 868 осіб, 1886 р. - 797 осіб, 1896 р. - 1611 осіб, 1897 р. - 1329 осіб, 1906 р. - 2030 осіб, 1916 р. - 1753 особи, 1920 р. - 1951 особа, 1989 р. – 988 осіб, 2001 р. – 852 особи, 2016 р. – 892 особи.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 93,40%, російська - 3,70%, молдовська - 2,08%, болгарська - 0,69%, білоруська - 0,12%
село Балкове – (UA51140130050069569) розташоване по лівій стороні балки «Карпова Долини» в 6.5 км на схід від центру громади , площа 0,7 км², поштовий індекс 67429, середня висота над рівнем моря 87 м.
Хутір Фрейдорф (від нім. Freydorf – "вільне село") був заснований у першій половині XIX століття. У 1856 році він налічував 15 дворів, а до 1859 року розрісся до 37 дворів. На 1 січня 1906 року у селищі були товариство німців, був сільський староста й писар, лютеранський молитовний будинок, суспільна школа, існували колодязі й став. 1 лютого 1945 року, його перейменували на Фрейдерове, потім – на Балківку, а сучасну назву Балкове село отримало 16 травня 1964 року.
Динаміка населення:
- 1859 р. - 115 осіб, 1887 р. - 304 особи, 1896 р. - 200 осіб, 1906 р. - 360 осіб, 1920 р. - 396 осіб, 1924 р. - 397 осіб, 1989 р. - 227 осіб, 2001 р. - 192 особи, 2016 р. - 181 особа.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 94,90%, молдовська - 2,55%, російська - 2,55%
- Деталі
Площа 80,503 км2, 3 населених пункта, в яких проживає - 1187 осіб (8 місце в громаді)
Загальний розподіл населення за рідною мовою в старостинському окрузі (села: Новоукраїнка, Капаклієве, Петро-Євдокіївка) за даними перепису 2001 року: українська – 89,20%, російська – 6,99%, молдовська – 1,99%, вірменська – 0,98%, гагаузька – 0,27%, циганська – 0,27%, болгарська – 0,18%, румунська – 0,18%, білоруська – 0,09%, польська – 0,09%
село Новоукраїнка - (UA51140130380046719) розташоване в балці «Куртів Яр» за 16 км на схід від центру громади на автошляху Т1618, площа 4,074 км², поштовий індекс 67441, середня висота над рівнем моря 26 м.
Засноване у 1793 році гвардійським капітаном Куртом, до 1859 року село вже перетворилося на значний населений пункт з 124 дворами, де мешкало 681 особа.
До кінця XIX століття Куртівка значно розрослася. У 1887 році тут проживало 1171 особа, а вже 1896 року село налічувало 269 дворів із 1354 мешканцями. Інфраструктура включала волосне правління, дві школи, три лавки та православну церкву (яка була зведена у 1861 році). У 1906 році при церкві діяла парафіяльна школа для 36 дівчат, а земська школа навчала 82 хлопчиків. До 1916 року населення села зросло до 1598 осіб.
У 1930 році село було перейменоване на Будьоннівку на честь радянського воєначальника. У 1951 році до Будьоннівки примусово переселили 184 родини бойків із Дрогобиччини. 9 червня 1958 року в рамках хрущовської кампанії з повернення історичних назв село отримало сучасну назву – Новоукраїнка. (В радянські часи на території села розміщувалася центральна садиба колгоспу ім. Шевченка, який мав 8004 га землі)
Медицина:
- Новоукраїнська амбулаторія сімейної медицини - вул.Куртівська 54
Освіта:
- Комунальний заклад "Новоукраїнський ліцей Роздільнянської міської ради Одеської області" - вул. Куртівська 58
Релігія:
- Парафія Різдва Пресвятої Богородиці (Православна церква України) - вул. Куртівська, 64А
Динаміка населення:
- 1859 р. - 681 особа, 1887 р. - 1171 особа, 1896 р. - 1354 особи, 1916 р. - 1598 осіб, 1989 р. - 1081 особа, 2001 р. - 1023 особи, 2016 р. - 1017 осіб, 2017 р. - 977 осіб, 2018 р. - 1002 особи, 2019 р. - 999 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 88,28%, російська - 7,17%, молдовська - 2,23%, вірменська - 1,07%, гагаузька - 0,29%, циганська - 0,29%, болгарська - 0,19%, румунська - 0,19%, білоруська - 0,10%, польська - 0,10%
село Капаклієве - (UA51140130220035348) розташовано при балці «Глибокий Яр» за 11 км на північний схід від центру громади на автомобільній дорозі обласного значення О160506 (залізнична станція Вигода - Роздільна), площа 0,505 км², поштовий індекс 67406, середня висота над рівнем моря 43 м.
В 1856 році згадується як «Капаклієв хутір» у власності родини Муянових, який налічував 26 дворів, млини та дерев’яну церкву Великомученика Георгія. 1890-ті роки у селі діяла церковно-приходська школа. … 16 травня 1964 року село перейменування з Булгаркі на Капаклієве.
Релігія:
- церква Великомученика Георгія (руїни)
Динаміка населення:
- 1887 р. - 222 особи, 1896 р. - 398 осіб, 1916 р. - 228 осіб, 1989 р. - 81 особа, 2001 р. - 46 осіб, 2019 р. - 26 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 91,30%, російська - 8,70%
село Петро-Євдокіївка - (UA51140130420041666) розташовано за 8 км на північний схід від центру громади на автомобільній дорозі Т-1618 (Р-33 – Роздільна – Єреміївка – М-05) та автомобільній дорозі обласного значення О160506 Залізнична (станція Вигода - Роздільна), площа 1,217 км², поштовий індекс 67409, середня висота над рівнем моря 51 м.
Найраніші згадки про поселення датуються 1856 роком, коли воно згадується як Петро-Євдокіївка поміщика Петра Федоровича Храбро-Василевського з 15 дворами. Через три рока тут вже нараховувалось 25 дворів із 164 мешканцями. У 1892 році тут існували значні земельні володіння місцевих поміщиків (Гросул-Толстого, Ковтуненка, Капаклія та ін.), загальною площею понад 1200 десятин. У 1906 році, тут діяла школа граматики з 26 учнями. До 1920 року у селищі нараховувалось 91 домогосподарство з 428 мешканцями, переважно російськомовними. Станом на 1 вересня 1946 року село було центром Петро-Євдокіївської сільської ради, до якої входили: села Балківка, Копакліївка, Петро-Євдокіївка та хутір Ново-Антонівка.
Динаміка населення:
- 1859 р. - 164 особи, 1887 р. - 292 особи, 1896 р. - 301 особа, 1916 р. - 387 осіб, 1920 р. - 428 осіб, 1989 р. - 148 осіб, 2001 р. - 176 осіб, 2019 р. - 162 особи.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 97,16%, російська - 2,84%
- Деталі
Площа 48,255 км2, 5 населених пунктів, в яких проживає - 1227 осіб (7 місце в громаді)
Загальний розподіл населення за рідною мовою в старостинському окрузі (села: Калантаївка, Благодатне, Карпове, Олександрівка, Світанок) за даними перепису 2001 року: українська – 87,60%, російська – 8,63%, молдовська – 1,69%, румунська – 1,27%, болгарська – 0,34%, гагаузька – 0,17%, білоруська – 0,08%
село Калантаївка - (UA51140130200071050) розташоване за 21 км на південний схід від центру громади на автомобільній дорозі обласного значення О160506 (Залізнична станція Вигода - Роздільна) та поруч із проміжною залізничною станцією Одеської залізниці – «Єреміївка», площа 1,563 км², поштовий індекс 67464, середня висота над рівнем моря 83 м.
Найраніші згадки про поселення під назвою Донцовка статського радника Йосипа Дубецького, датуються 1856 роком, коли тут нараховувалось 30 дворів. У 1887 році тут вже проживало 90 осіб, а впродовж наступних тридцяти років населення зросло до 379 осіб у 62 дворах. Цьому сприяло прокладання залізниці Одеса — Балта, та збудований тут в 1865 році полустанок «Донцова». В 1896 році, Донцова вже була станцією, яка в 1902 році була перейменована на «Єреміївку». На 1916 рік присілок Колонтаївка відносився до Куртівської волості Одеського повіту Херсонської губернії. (В радянські часи на території села розташовувалась центральна садиба колгоспу ім. Кірова)
Медицина:
- Калантаївська амбулаторія сімейної медицини - вулиця Центральна, 32
Освіта:
- Комунальний заклад "Калантаївський ліцей Роздільнянської міської ради Одеської області" - вул. Шкільна 1
Динаміка населення:
- 1887 р. – 90 осіб, 1896 р. – 379 осіб, 1916 р. – 360 осіб, 1989 р. – 482 особи, 2015 р. - 726 осіб, 2018 р. – 708 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 89,54%, російська - 7,65%, молдовська - 2,41%, болгарська - 0,40%
село Благодатне - (UA51140130070086845) розташоване за 21 км на південний схід від центру громади, поруч із проміжною залізничною станцією Одеської залізниці – «Єреміївка», площа 0,498 км², поштовий індекс 67460, середня висота над рівнем моря 106 м.
Село під назвою «Кірове» виникло в 1914 році на землях, орендованих у німців-колоністів. З 1927 року тут почали оселятися безземельні селяни з німецьких колоній. 12 вересня 1967 року до складу Кірова увійшло колишнє селище Новий Побут (утворене 16.05.1964). (В радянські часи у селі містилася центральна садиба багатогалузевого колгоспу ім. Кірова, який мав 6472 га землі). 12 травня 2016 року постановою Верховної Ради України № 1353-VIII село перейменоване на Благодатне.
Релігія:
- Церква Святого Князя Олександра Невського (УПЦ Московського патріархату) вул. Залізнична, 54
- ПРП.СЕРГІЯ РАДОНЕЖСЬКОГО Церква (УПЦ Московського патріархату) вул. Миру,1-а
Динаміка населення:
- 1957 р. – 598 осіб, 1989 р. – 593 особи, 2001 р. – 572 особи, 2018 р. – 308 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 89,39 %, російська 8,52 %, молдовська 1,57 %, білоруська 0,17 %, болгарська 0,17 %
село Карпове - (UA51140130240086752) розташовано за 24 км на північно-схід від центру громади та за 5 км на захід від автомобільного шляху Е95 (Одеса — Київ), площа 0,241 км², поштовий індекс 67446, середня висота над рівнем моря 15 м.
В 1856 році село під назвою Свино-Озерка належало спадкоємцям Карповим та налічувало 15 дворів. В 1870 році в Свиноозерці знаходилась резиденція судді Карпова (2-га мірова дільниця Одеського повіту). В 1946 році Свиноозерка входить до Бринівської сільради. С 1967 року село вже під назвою Карпове у складі Кіровської сільради.
Динаміка населення:
- 1887 р. – 110 осіб, 1896 р. – 121 особа, 1916 р. – 48 осіб, 1989 р. – 26 осіб, 2001 р. – 8 осіб, 2018 р. – 4 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 100 %
село Олександрівка - (UA51140130390087501) розташовано за 25 км на північно-схід від центру громади та за 5 км на південний захід від автомобільного шляху Е95 (Одеса — Київ), площа 0,136 км², поштовий індекс 67447, середня висота над рівнем моря 21 м.
Село Ново-Олександрівка засновано на березі озера «Свине» в 1924 році.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 30 осіб, 2001 р. - 12 осіб, 2018 р. - 8 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 83,33 %, російська 16,67 %
село Світанок - (UA51140130020070549) розташовано за 22 км на північний схід від центру громади, площа 0,479 км², поштовий індекс 67463, середня висота над рівнем моря 44 м.
На картах 1846-1863 років на цій території існував скотний двір, а на початку ХХ століття сформувалося два населених пункти: хутір Міллера та німецьке землеробське поселення Штерн (нім. Stern - "зірка"). У 1944 році хутір Міллера став частиною Штерна, а 1 лютого 1945 року, поселення отримало нову назву - Андрієво-Іванове (на честь члена Київського ревкому Андрія Іванова). 19 вересня 2024 року Верховна Рада України підтримала перейменування села Андрієво-Іванове на Світанок.
Динаміка населення:
- 1924 р. - 67 осіб, 1943 р. - 202 особи, 1989 р. - 217 осіб, 2001 р. - 192 особи 2018 р. – 184 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 70,83 %, румунська 18,75 %, російська 9,38 %, гагаузька 1,04 %,
- Деталі
Площа 69,957 км2, 5 населених пунктів, в яких проживає - 1246 осіб (6 місце в громаді)
Загальний розподіл населення за рідною мовою в старостинському окрузі в цілому за переписом 2001 року: українська - 87,44%, російська - 6,12%, молдовська - 2,37%, румунська - 2,20%, вірменська - 1,08%, болгарська - 0,51%, білоруська - 0,23%, німецька - 0,16%, інші - 0,09%
село Буцинівка - (UA51140130120094988) розташоване на автошляху О160506 (залізнична станція Вигода – Роздільна) за 14,5 км на південний схід від центру громади поруч с зупинним пунктом «Буцинівка» Одеської залізниці, площа 0,781 км², поштовий індекс 67461, середня висота над рівнем моря 127 м.
Село Буцинівка (раніше — Буценково) було засноване у 1922 році. Впродовж радянського періоду село розвивалося як частина аграрної інфраструктури регіону, зокрема в умовах колгоспного господарства. 1 травня 1967 року Буцинівка була включена до складу Кіровської сільської ради, а на її території діяв колгосп «Шляхом Леніна». 15 грудня 1987 року було утворено Буцинівську сільську раду, до якої приєдналися сусідні населені пункти: Карпівка, Кузьменка, Міліардівка та Новодмитрівка. У жовтні 2020 року, внаслідок адміністративно-територіальної реформи, Буцинівка увійшла до складу Роздільнянської міської територіальної громади.
Освіта:
- Комунальний заклад "Буцинівський ліцей Роздільнянської міської ради Одеської області", вул. Наливаного, 61
Релігія:
- ПОЧАЇВСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ Церква (УПЦ Московського патріархату) вул. Центральна, 18
Динаміка населення:
- 1989 р. - 488 осіб, 2001 р. - 560 осіб, 2010 р. - 583 особи, 2011 р. - 586 осіб, 2016 р. - 593 особи.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 88,52%, молдовська - 6,36%, російська - 3,89%, вірменська - 0,71%, білоруська - 0,18%, болгарська - 0,18%, німецька - 0,18%
село Карпівка - (UA51140130230029900) розташоване в балці «Свина» за 14,5 км на південний схід від центру громади , площа 0,609 км², поштовий індекс 67466, середня висота над рівнем моря 36 м.
Спочатку згадується як Бураковського (ймовірно, на честь поміщика). Перші згадки про поселення під назвою «Велика Карпівка» штабс-капітанші Шахлацької датуються 1856 роком. Наприкінці XIX століття (1887 рік) у присілку «Велика Карпівка» Більчанської волості Одеського повіту Херсонської губернії проживало 207 осіб. У 1916 році відносилось до Куртівської волості. В 1946 році, хутір Карпівка входив до складу Бринівської сільради. 12 вересня 1967 року, до Великої Карпівки приєднали колишнє село Новокуртівка, після чого населений пункт отримав сучасну назву Карпівка.
Динаміка населення:
- 1887 р. - 207 осіб, 1896 р. - 48 осіб, 1916 р. - 113 осіб, 1989 р. - 191 особа, 2001 р. - 161 особа, 2010 р. - 132 особи, 2016 р. - 144 особи.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 59,01%, румунська - 21,74%, вірменська - 13,66%, російська - 4,97%, інші - 0,62%
село Кузьменка - (UA51140130260081634) розташоване поруч із автомобільною дорогою районного значення С160506 (Василівка-Вигода) за 14,5 км на південний схід від центру громади та за 400 м. на схід від зупинного пункту «Кузьменка» Одеської залізниці , площа 0,458 км², поштовий індекс 67465, середня висота над рівнем моря 107 м.
Село виникло у 1850-1860 роках на теренах Херсонської губернії під назвою — Ново-Благодатна. Пізніше з’являються варіанти Кузьменко/Кузьменкова — ймовірно, від прізвища землевласника. На карті Шуберта 1872 року зафіксована наявність млина та кам’яної церкви. Поруч із селом існували німецькі колонії, але сама Кузьменка була переважно українсько-молдавським поселенням. У 1935 році перейменоване на Фрунзе — на честь радянського військового діяча. У 1990-х селу повернули історичну назву Кузьменка.
Динаміка населення:
- 1887 р. - 7 осіб, 1896 р. - 10 осіб, 1916 р. - 50 осіб, 1989 р. - 231 особа, 2001 р. - 197 осіб, 2010 р. - 217 осіб, 2011 р. - 220 осіб, 2016 р. - 208 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 87,82%, молдовська - 5,08%, російська - 4,57%, білоруська - 1,02%, німецька - 0,51%, інші - 1,00%
село Мільярдівка - (UA51140130300094570) розташоване за 15 км на південний схід від центру громади поруч с зупинним пунктом «Буцинівка», площа 0,52 км², поштовий індекс 67467, середня висота над рівнем моря 123 м.
Засноване в 20х роках XX ст.. 19 вересня 2024 року Верховна Рада України підтримала перейменування села Міліардівка на Мільярдівка
Динаміка населення:
- 1989 р. - 155 осіб, 2001 р. - 151 особа, 2010 р. - 152 особи, 2016 р. - 151 особа.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 87,42%, російська - 5,96%, румунська - 3,97%, болгарська - 2,65%
село Новодмитрівка - (UA51140130350067109) розташоване в балці «Куртів Яр» за 19 км на південний схід від центру громади, площа 1,03 км², поштовий індекс 67486)
Вже у 1856 році поселення існувало під назвою Новодмитріївка як власність надвірного радника Дмитрієва. Належало воно до категорії "панських сіл" з кріпоснимі, а пізніше – тимчасовозобов'язаним населенням. 12 вересня 1967 року, до Новодмитрівки Другої приєднали колишнє село Новодмитрівка Перша, після чого населений пункт отримав сучасну назву Новодмитрівка.
Динаміка населення:
- 1859 р. - 39 осіб, 1887 р. - 76 осіб, 1896 р. - 45 осіб, 1989 р. - 218 осіб, 2001 р. - 182 особи, 2010 р. - 141 особа, 2011 р. - 162 особи, 2016 р. – 149 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 87,91%, російська - 7,69%, румунська - 4,40%
- Деталі
Площа 64,478 км2, 5 населених пунктів, в яких проживає - 1440 осіб (5 місце в громаді)
Розподіл населення за рідною мовою в громаді в цілому за даними перепису 2001 року: українська 67,00%, російська 17,04%, молдовська 15,31%, болгарська 0,28%, гагаузька 0,11%, білоруська 0,06%, вірменська 0,06%, інші 0,11%
село Кам'янка - (UA51140130210012062) , розташоване на автомобільній дорозі С161903 (Роздільна-Кам’янка-Покровка) за 5,5 км на південний схід від центру громади та за 1,5 км на захід від залізничної платформи «Кам’янка», площа 1,90 км², поштовий індекс 67432, середня висота над рівнем моря 135 м.
Село Кам'янка засновано в 1924 році. Перші сім'ї, що жили раніше в районі Аральського моря, приїхали на ці місця з-під Ізмаїла. Надалі населення поповнювалося також вихідцями з Молдови та Середньої Азії. у 1926 році на південь від Кам’янки був заснований хутір Шевченко, який у 1952-1956 роках ввійшов до складу Кам'янки. (В радянські часи на території села розташовувалась центральна садиба колгоспу ім. Щербакова, яка мала 6119 га землі.)
Медицина:
- Кам'янкька амбулаторія сімейної медицини - вулиця Першого Травня, 13
Освіта:
- Комунальний заклад "Кам'янський заклад дошкільної освіти "Сонечко" Роздільнянської міської ради" - вул. Центральна
- Комунальний заклад "Кам'янський ліцей Роздільнянської міської ради Одеської області" - вул. Шкільна, 1А
Релігія:
- Різдва Христового Церква (УПЦ Московського патріархату) - вул. 1 Травня, 42
Динаміка населення:
- 1926 р.— 100 осіб, 1943 р. — 185 осіб, 1967 р. - 665 осіб, 1978 р. - 716 осіб, 1989 р. - 756 осіб, 2001 р. - 721 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 79,47 %, російська 11,37 %, молдовська 8,46 %, гагаузька 0,28 %, білоруська 0,14 %, болгарська 0,14 %
село Антонівка - (UA51140130030061433) розташоване за 9 км на південний схід від центру громади, площа 0,264 км², поштовий індекс 67435, середня висота над рівнем моря 114 м.
Село під назвою Ново-Антонівка засноване в 1923 році. (С кінця 1880х років на хуторі Антонівка працювала винокурня Бродського.?)
Динаміка населення:
- 1989 р. - 77 осіб, 2001 р. - 67 осіб, 2016 р. - 41 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- російська - 49,25%, молдовська - 43,28%, українська - 5,97%, болгарська - 1,49%
село Володимирівка - (UA51140130170055400) розташоване за 3 км на південь від центру громади, площа 1,11 км², поштовий індекс 67433, середня висота над рівнем моря 110 м.
На території сучасної Володимирівки ще в 1869 році існувала безіменна колонія, позначена на картах того періоду. Перша офіційна назва — хутір Володимирівка — фіксується до 1926 року, коли він входив до Амбросіївської сільради Фрідріх-Енгельсовського (згодом Зельцького) району. Поруч розташовувалось лютеранське село Ліхтенфельд (нім. Lichtenfeld — "світле поле") засноване німцями-колоністами, у складі Фрейдентальського приходу, яке в радянський період було перейменоване на Амвросієве. У лютому 1945 року до Володимирівки приєднали хутір Дружба. У 1960-х роках до Володимирівки увійшло колишнє Амвросієве (Ліхтенфельд), чиє населення до 1943 року скоротилося до 68 осіб через війну та депортації.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 336 осіб, 2001 р. - 297 осіб, 2016 р. - 324 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 88,55%, молдовська - 6,40%, російська - 4,71%, інші - 0,34%
село Матишівка - (UA51140130280015730) розташоване за 1,5 км на південь від центру громади, площа 1,11 км², поштовий індекс 67433, середня висота над рівнем моря 101 м.
Виникла у другій половині XVIII ст., під назвою Уханівка (ймовірно, від прізвища першопоселенця або власника землі). У XIX ст. поруч оселилися німецькі колоністи, заснувавши колонію Ней-Блюменфельд (в перекладі з нім. Neublumenfeld – "нове квіткове поле"). У 1920-х хутір Уханівка було перейменоване на Матишівку, а Ней-Блюменфельд на Юргівку. Після війни німецьке населення було депортоване, а хутора об’єднані в Матишівку, заселили українцями, молдованами та росіянами.
Динаміка населення:
- 1856 р. - 41 особа (Уханівка), 1887 р. - 156 осіб (Матюшевський/Уханівка), 1896 р. - 71 особа (Матишівський/Уханова), 1906 р. - 103 особи (Матишівка), 1907 р. - 31 особа (Матишівка), 1916 р. - 104 особи (Уханівка), 1926 р. - 101 особа, 1943 р. - 273 особи, 1989 р. - 174 особи, 2001 р. - 251 особа, 2016 р. - 322 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 78,66%, російська - 14,62%, молдовська - 5,93%, болгарська - 0,79%
село Покровка - (UA51140130430018701) розташоване в балці «Барабой» за 9 км на південь від центру громади та за 800 м. від залізниці Одеса — Київ, площа 1,06 км², поштовий індекс 6743, середня висота над рівнем моря 126 м.
На території сучасної Покровки з другої половини XIX століття , на перехресті торгових шляхів відомо про дві землеробські колонії, німецька Нейфельд (Neufeld – "нове поле") та єврейська Найвельт (נייַפֿעלד – теж "нове поле"). В обох колоніях були постоялі двори. В подальшому вони, були об’єднані і перейменовані в село Новий Мир. 4 листопада 1924 року 12 молдавських сімей із Коротного заснували поруч нове село - Покровка, назване на честь релігійного свята, а 12 вересня 1967 року до нього приєднали "Новий світ".
Релігія:
- Церква Іоана Богослова (УПЦ Московського патріархату)
Динаміка населення:
- 1924 р. - 151 особа (Покровський), 1926 р. - 122 особи (Новий Мир), 1943 р. - 238 осіб (Новий Мир), 1989 р. - 492 особи, 2001 р. - 453 особи.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 35,54%, молдовська - 33,11%, російська - 30,68%, болгарська - 0,22%, вірменська - 0,22%, інші - 0,23%
- Деталі
Площа 130,43 км2, 7 населених пунктів, в яких проживає - 1973 осіб (4 місце в громаді)
Розподіл населення за рідною мовою в громаді в цілому за даними перепису 2001 року: українська – 93,77%, російська – 4,05%, молдовська – 1,82%, вірменська – 0,18%, білоруська – 0,06%, болгарська – 0,06%
село Єреміївка - (UA51140130180031519) розташовано при балці «Свинарка» за 23 км на південний схід від центру громади та 3 км. на захід від автомобільного шляху Е95 (Одеса - Київ) , площа 1,673 км², поштовий індекс 67442, середня висота над рівнем моря 29 м.
21 жовтня 1793 року, прапорщик Гелескул Єремій заснував слободу (в трьох будинках, проживало 6 чоловіків і 8 жінок). В 1825 році поруч, лютеранські німці з Вюртембергу та Бадена заснували колонію Бішофсфільд (Bischofsfeld, від нім. "єпископське поле"). Відповідно до даних земського суду 1856 року, Єреміївка налічувала 26 дворів, в володінні штабс-капітанши Луговської. В 1859 році містечко мало, православну церкву і було важливим торгівельним центром. На іншому березі річки свіна були розташовані господарський двір поміщиків Соколовськіх (в подальшому хутір Соколівка) та хутір Мурлатія (до 20 дворів в яких мешкали переважно українці та молдовани). У 1944 році німецьке населення Бішофсфільда було депортоване, а у 1950-х територія колонії повністю інтегрована до Єреміївки. В 1951 році село стало місцем розселення етнографічної групи українців-бойків, яких було депортовано з села Лобізва, Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області (всього 127 сімей). У першій половині 1960-х років до складу Єреміївки увійшов хутір Соколівка.
Освіта:
- Комунальний заклад "Єреміївський ліцей Роздільнянської міської ради Одеської області", вул. Центральна, 37
Релігія:
- «ХРАМ ІКОНИ КАЗАНСЬКОЇ БОЖОЇ МАТЕРІ» (УПЦ Московського патріархату)
Динаміка населення:
- 1793 р. - 14 осіб, 1859 р. - 171 особа, 1887 р. - 321 особа (Єреміївка + хутір), 1896 р. - 288 осіб (Єреміївка + хутір), 1916 р. - 517 осіб, 1924 р. - 690 осіб, 1967 р. - 810 осіб, 1978 р. - 1244 особи, 1989 р. - 482 особи, 2001 р. - 575 осіб, 2010 р. - 681 особа, 2011 р. - 681 особа, 2012 р. - 681 особа, 2013 р. - 678 осіб, 2014 р. - 674 особи, 2015 р. - 688 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 96,87 %, молдовська 1,74 %, російська 0,87 %, білоруська 0,17 %, болгарська 0,17 %
село Бурдівка - (UA51140130110082321) розташовано в балці «Лисья» (Дьякова) за 28 км на схід від центру громади, в 1.5 км. на схід від автошляху E95 (Київ – Одеса) та в 2 км. на захід від берегу хаджибейського лимана, площа 0,96 км², поштовий індекс 67443, середня висота над рівнем моря 79 м.
Село засноване у 1824 році. 19 жовтня 1976 року її було передано з Іванівського району до складу Єгорівської сільської ради Роздільнянського району. Згодом, 7 червня 1983 року, село увійшло до новоутвореної Єреміївської сільради, у підпорядкуванні якої перебувало до 2020 року. 1 травня 1984 року в селі створено господарський центр племптахорадгоспу «Хаджибеевский», що стало важливою віхою в економічному житті населеного пункту. У 1997 році в селі відкрито Бурдівську загальноосвітню школу I–III ступенів (нині ліцей). У 2020 році, в межах адміністративно-територіальної реформи, Бурдівка увійшла до складу Роздільнянської міської територіальної громади. У 2022 році, в межах декомунізаційних змін, одну з вулиць села — Уютну — було перейменовано на Затишну. За 2.5 км на південний схід від села знаходиться дачний кооператив … (в минулому село Алестарово)
Освіта:
- Комунальний заклад" Бурдівський ЗДО " Сонечко" Роздільнянської міської ради, вул. Шевченка б/н
- Комунальний заклад "Бурдівський ліцей Роздільнянської міської ради Одеської області", вул. Шкільна, 5
Релігія:
- Свято-Іллінська парафія (Православна церква України) вул. Уютна, 20
Динаміка населення:
- 1989 р. - 764 особи, 2001 р. - 764 особи, 2010 р. - 750 осіб, 2011 р. - 750 осіб, 2012 р. - 854 особи, 2013 р. - 849 осіб, 2014 р. - 844 особи, 2015 р. - 845 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 91,36%, російська – 7,07%, молдовська – 1,44%
село Богнатове - (UA51140130080012385) розташовано за 32 км на південний схід від центру громади та в 100 м. від берегу хаджибейського лимана, площа 0,063 км², поштовий індекс 67449, середня висота над рівнем моря 20 м.
Лютеранська колонія "Тіфенбах" (нім. Tiefenbach - "глибокий потік") заснована у 1805-1810 роках. Поруч, у 1856 році з’явилось власницьке поселення "Погонатівка" поміщиків Погонатових та Симановича з 24 дворами. Після скасування кріпацтва населення різко збільшилось до 117 осіб. Проте вже до 1896 року різко скоротилось до 41 людини (8 дворів), а перша світова війна та революція 1917 року призвели до того, що в селі залишилось лише 17 мешканців. На схилі, навпроти села присутні залишки старовинного цвинтаря з характерними козацькими хрестами. Поруч розташований найбільший дачний кооператив в районі.
Динаміка населення:
- 1859 р. - 35 осіб, 1887 р. - 117 осіб, 1896 р. - 41 особа, 1916 р. - 17 осіб, 1926 р. - 65 осіб, 1989 р. - 9 осіб, 2001 р. - 9 осіб, 2011 р. - 10 осіб, 2015 р. – 17 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 88,89%, російська – 11,11%
село Бринівка - (UA51140130090065030) розташовано за 26 км на південний схід від центру громади та в 3 км. на захід від автошляху E95 (Київ – Одеса), площа 0,637 км², поштовий індекс 67445, середня висота над рівнем моря 18 м.
Лютеранська колонія Візенталь (нім. Wiesenthal – «долина лугів») була заснована в 1808 році у ході масового переселення німців до Південної України. В 1864 куплена поміщиком Іваном Бриніним та перейменована на Фон-Бринівку. В 1924 році перейменована на Бринівку, землі націоналізовано. В 1944 році останніх німців депортовано до Казахстану. 12 вересня 1967 року до складу Бринівки увійшло колишнє село Янкулишене.
Динаміка населення:
- 1859 р. - 86 осіб, 1887 р. - 192 особи, 1896 р. - 40 осіб, 1916 р. - 139 осіб, 1924 р. - 88 осіб, 1926 р. - 172 особи, 1943 р. - 838 осіб, 1989 р. - 144 особи, 2001 р. - 146 осіб, 2010 р. - 165 осіб, 2011 р. - 165 осіб, 2015 р. - 155 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 93,15%, молдовська – 3,42%, російська – 3,42%
село Веселе - (UA51140130150016125) розташовано в балці «Крива» за 19.5 км на схід від центру громади та в 2 км. на захід від автошляху E95 (Київ – Одеса), площа 0,471 км², поштовий індекс 67419, середня висота над рівнем моря 38 м.
Село має історію, що починається з першої половини XIX століття. У 1814 році родиною Біціллі тут був заснований хутір Бецильєв (Лукянова), а 1824 поруч виник хутір Рацевський. На карті 1863 року обидва населені пункти зафіксовані під цими назвами, а вже у 1935 році вони мали назви хутір Дмитриєвський та Веселий. У XX столітті Веселий став селом, а Дмитриєвський увійшов до його складу.
Динаміка населення:
- 1916 р. - 141 особа, 1989 р. - 55 осіб, 2001 р. - 46 осіб, 2011 р. - 45 осіб, 2015 р. - 41 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 93,48%, вірменська - 6,52%
село Поташенкове - (UA51140130450053115) розташовано в балці «Крива» за 20 км на схід від центру громади та в 3 км. на захід від автошляху E95 (Київ – Одеса) на автомобільній дорозі районного значення С161914 Новоселівка-Поташенкове-Шеметове, площа 0,676 км², поштовий індекс 67438, середня висота над рівнем моря
Хутір Поташенків було засноване між 1805 і 1810 роками. Поруч існував окремий населений пункт — хутір Албанів, що виник у 1830-х роках після придбання цих земель поміщиком Шелембергом. На карті 1863 року обидва хутори позначено окремо: Поташенків і Албанів. Станом на 1859 рік у Поташенкові мешкало 14 осіб, в Албанівці — 81. У 1924 році хутір Поташенків було перейменовано на село Поташенкове, яке того ж року стало центром Поташенківської сільради Одеської округи. На карті 1935 року колишні хутори фігурують як Поташенків і Білий. У 1960-х роках Білоусівка(Біле) було приєднано до Поташенків. У 2020 році, внаслідок адміністративно-територіальної реформи, Поташенкове увійшло до складу Роздільнянської міської громади.
Динаміка населення:
- 1859 р. - 116 осіб (Поташенків - 14, Албанівка - 81, Лозоватка - 61), 1887 р. - 135 осіб (Поташенків - 80, Албанка - 55), 1896 р. - 125 осіб (Албанка), 1916 р. - 198 осіб (Поташенкове), 1924 р. - 1560 осіб (Поташенківська сільрада), 1989 р. - 104 особи, 2001 р. - 77 осіб, 2010 р. - 85 осіб, 2011 р. - 85 осіб, 2015 р. - 66 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- н/д
село Шеметове - (UA51140130510077217) розташовано в балці «Крива» за 21 км на південний схід від центру громади на автомобільному шляху територіального значення Т-1618 (Р-33 – Роздільна – Єреміївка – М-05), площа 0,585 км²,поштовий індекс 67448, середня висота над рівнем моря 25 м.
Вперше офіційно згадується у 1859 році як власницький хутір Шеміотів Одеського повіту Херсонської губернії, де налічувалось 9 дворів з 54 мешканцями та постоялий двір. На південь розташовувався один з хуторів Куртовські, який в подальшому став частиною села Шеметове.
Динаміка населення:
- 1859 р. - 54 особи, 1887 р. - 115 осіб, 1896 р. - 93 особи, 1916 р. - 144 особи, 1989 р. - 157 осіб, 2001 р. - 163 особи, 2011 р. - 140 осіб, 2015 р. - 195 осіб .
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 94,48%, молдовська - 3,07%, російська - 2,45%
- Деталі
площа - 91,065 км2, 10 населених пунктів, в яких проживає - 2549 осіб (3 місце в громаді)
Розподіл населення за рідною мовою в громаді в цілому за даними перепису 2001 року: українська – 89,05%, молдовська – 6,11%, російська – 4,28%, болгарська – 0,29%, грецька – 0,04%, гагаузька – 0,04%
село Старосілля - (UA51140130480040108) розташовано за 4 км на північ від центру громади, площа 1,143 км², поштовий індекс 67420, середня висота над рівнем моря 142 м.
Село «Слободзея» було заснована у 1921 році переселенцями з однойменного молдовського села. В лютому 1945 було перейменовано на Старостине, на честь Старостіна Петра Івановича ‒ організатора більшовицького збройного заколоту проти УНР в Одесі. 19 вересня 2024 року Верховна Рада України підтримала перейменування села Старостине на Старосілля в рамках декомунізації.
Освіта:
- Комунальний заклад "Старостинська гімназія Роздільнянської міської ради Одеської області", вул. Центральна 28А
Релігія:
- Церква Святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона (УПЦ Московського патріархату) вул. Фрунзе(?), 4
Динаміка населення:
- 1989 р. – 450 осіб, 2001 р. – 489 осіб, 2011 р. – 561 особа, 2018 р. – 600 осіб. 
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 92,58%, молдовська - 4,74%, російська - 2,68%
село Бакалове - (UA51140130040025753), розташовано за 4 км на північний схід від центру громади, на автомобільній дорозі місцевого значення О161930 Роздільна-Понятівка-Кошари-Знам’янка, площа 0,498 км², поштовий індекс 67401, середня висота над рівнем моря 101 м.
Перші згадки про хутір Бокалов дотуються 1856 роком, коли тут було 16 дворів колоністів з Катаржино. Вже до 1859 року кількість господарств зросла до 35. У другій половині XIX століття хутір розвивався як багатонаціональне поселення: згадуються болгари, росіяни та німці. В 1887 році тут діяли корчми та лавка. У 1906 році Бакалове (вже з сучасною назвою) мало статус товариства болгар, з церковно-парафіяльною школою та 10 дворами. Після революції 1917 року село увійшло до Одеської губернії, а за переписом 1920 року тут проживало 327 осіб, переважно болгар. У 1924 році його включили до Роздільнянської сільради Одеської округи. Після Другої світової війни (1946) Бакалове належало до Велізарівської сільради.
Динаміка населення:
- 1859 р. - 108 осіб, 1887 р. - 265 осіб, 1896 р. – 314 осіб, 1906 р. – 50 осіб, 1920 р. - 327 осіб, 1989 р. – 155 осіб, 2001 р. – 156 осіб, 2018 р. - 128 осіб 
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 80,13%, молдовська – 15,38%, болгарська – 2,56%, російська – 1,92%
село Велізарове - (UA51140130140043686), розташоване в балці «Свина» за 2,5 км на південь від центру громади на автомобільній дорозі районного значення С161901 Роздільна – Старостине - Надія, площа 0,356 км², поштовий індекс 67403, середня висота над рівнем моря 109 м.
Вперше згадується на карті 1821 року під назвою «Велізаріевка». В 1859 році власницький присілок 1-го стану Тираспольського повіту Херсонської губернії, нараховувалося 17 дворів з 108 мешканцями. Сусідній присілок Катеринівка мав 30 дворів і 82 жителі. До 1896 року село значно зросло - 33 двори з 152 мешканцями (69 чоловіків, 83 жінки) у складі Розаліївської волості. Землі належали місцевим поміщикам: Брюль Анні Клеофасівні (250 десятин), Гіне Ользі Клеофасівні (266 десятин), Григор'євій Юлії Клеофасівні (245 десятин) та Томашевській Марині Лаврентіївні. У 1906 році Велізаровка налічувала 32 двори з 204 жителями. Тут проживали українці, німці, були колодязі та став. На початку ХХ ст. Катеринівка була перейменована на «Косинково», а в подальшому приєднана до Велізаріевки. У 1946 році село стало центром Велізарівської сільради. У 1960-х роках до його складу увійшов хутір Старостине.
Динаміка населення:
- 1859 р. – 108 та 82 особи, 1989 р. – 159 осіб, 2001 р. – 175 осіб, 2011 р. – 182 особи, 2018 р. - 139 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 79,55%, молдовська – 10,80%, російська – 8,52%, болгарська – 1,14%
село Надія - (UA51140130310012174) розташовано за 12 км на північ від центру громади та 2,7 км на південний схід від залізничної станції «Мигаєве», площа 0,743 км², поштовий індекс 67424, середня висота над рівнем моря 151 м.
Село було засноване у 1920 році як нове поселення в період післяреволюційних змін.
Динаміка населення:
- 1989 р. – 229 осіб, 2001 р. – 187 осіб, 2010 р. – 152 особи, 2018 р. – 153 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 86,63%, молдовська – 6,95%, російська – 6,42%
село Новий Гребеник - (UA51140130320046389) розташовано при балці «Свина» за 7,5 км на північ від центру громади, площа 0,817 км², поштовий індекс 67425, середня висота над рівнем моря 120 м.
Села «Гребеник» та «Комарівка» були засновані поруч у 1920 році як нові поселення в період післяреволюційних змін, згодом «Комарівка» зникла.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 36 осіб, 2001 р. - 23 особи, 2011 — 22 особи, 2018 р. – 26 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 82,61%, російська – 17,39%
село Нові Чобручі - (UA51140130330070013) розташовано за 900 м. на північ від центру громади, площа 1,179 км², поштовий індекс 67481, середня висота над рівнем моря 145 м.
Аграрна колонія «Чобручі», з'явилась на північ від селища Роздільна в 1896 році вихідцями з однойменного села (нині Слободзейський район, Молдова)
Динаміка населення:
- 1989 – 776 осіб, 2001 – 882 особи, 2011 – 933 особи, 2012 – 1123 особи, 2013 – 1111 осіб, 2014 – 1109 осіб, 2016 – 1086 осіб, 2019 – 1052 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 95,36%, російська – 3,96%, молдовська – 0,57%, грецька – 0,11%
село Парканці - (UA51140130400039785) розташовано за 9,5 км на північ від центру громади та 400 м на схід від залізничної платформи «Надія», площа 0,982 км², поштовий індекс 67426, середня висота над рівнем моря 153 м.
Вперше згадується у 1856 році як «Парканські хутри» поміщика Гаюса у складі Тираспольського повіту Херсонської губернії. Найбільшого розквіту поселення досягло у 1887 році, коли тут мешкало 734 особи. Вже через дев’ять років (1896) населення зменшилось майже вдвічі (103 двори з 306 жителями). У 1946 році село входило до Шевченківської сільради.
Динаміка населення:
- 1887 р. – 734 особи, 1896 р. – 306 осіб, 1920 р. – 262 особи, 2018 р. - 101 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 81,73%, молдовська – 11,54%, російська – 6,73%
село Слобідка - (UA51140130460020706) розташовано при балці «Свина» за 8 км на північ від центру громади, площа 0,671 км², поштовий індекс 67427, середня висота над рівнем моря
«Слободзея Молдавська» веде свою історію з початку 1924 року, коли вона фігурувала у складі Шевченківської сільради Янівського району Одеської округи. В 1945 році селище було перейменоване на Слобідку.
Освіта:
- Комунальний заклад "Слобідський ліцей Роздільнянської міської ради Одеської області", вул. Центральна, 1
Динаміка населення:
- 1924 р. – 203 особи, 1989 р. – 142 особи, 2001 р. – 173 особи, 2011 р. – 190 осіб, 2018 р. - 195 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 90,17%, російська – 5,78%, молдовська – 4,05%
село Сухе - (UA51140130490065448), розташовано за 12 км на північний схід від центру громади, площа 0,954 км², поштовий індекс 67428, середня висота над рівнем моря 143 м.
Вперше згадується у 1887 році як хутір Свина Балка Понятівської волості з населенням 48 осіб. Землі належали родині Кршижановських: вдові колезького асесора Юлії Іванівні та її дітям Івану, Володимиру і Марії Ніколаєвій (716 десятин). До 1896 року хутір нараховував 8 дворів з 38 мешканцями, а до 1906 року - лише 3 двори з 14 жителями. У 1916 році поселення, вже під назвою Сухий, мало 60 мешканців. За переписом 1920 року на хуторі було 11 домогосподарств з 59 особами, де переважали німецькомовні сім'ї (8 з 11). Станом на 1 вересня 1946 року село під сучасною назвою Сухе входило до Шевченківської сільради. Складається село с єдиної вулиці – Виноградна
Динаміка населення:
- 1887 р. - 48 осіб (25 чол., 23 жін.), 1896 р. - 38 осіб (18 чол., 20 жін.), 1906 р. - 14 осіб (7 чол., 7 жін.), 1916 р. - 60 осіб (28 чол., 32 жін.), 1920 р. - 59 осіб (26 чол., 33 жін.), 1989 р. - 134 особи (58 чол., 76 жін.), 2001 р. - 130 осіб, 2010 р. - 125 осіб, 2011 р. - 120 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 89,31%, молдовська – 7,63%, російська – 2,29%, гагаузька – 0,76%
село Шевченкове - (UA51140130500011286) розташовано за 9 км на північ від центру громади, площа 0,671 км², поштовий індекс 67421, середня висота над рівнем моря 98 м.
До 1859 року селище вже фігурує як Чекмежієва з 35 дворами та 201 жителем у складі Тираспольського повіту Херсонської губернії. Землі належали родині Кршижановських: вдові колезького асесора Юлії Іванівні та її дітям Івану, Володимиру і Марії Ніколаєвій (1478 десятин). В лютому 1945 року село було перейменоване на Шевченкове на честь Тараса Шевченка. На 1 вересня 1946 року воно стало центром Шевченківської сільради, до якої входило 9 навколишніх сіл. У 1973 році тут розміщувався господарський центр колгоспу "Победа".
Динаміка населення:
- 1859 р. - 201 особа, 1887 р. - 244 особи, 1896 р. - 88 осіб, 1906 р. - 255 осіб, 1916 р. - 200 осіб, 1920 р. - 225 осіб, 1924 р. - 1669 осіб, 1989 р. - 61 особа, 2001 р. - 38 осіб, 2010 р. - 30 осіб, 2011 р. - 30 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 89,47%, молдовська – 5,26%, російська – 5,26%
- Деталі
площа - 766,4 км², населення - 32 101 особа (2024), населених пунктів – 51 (місто Роздільна, село Виноградар, село Будячки, село Вакулівка, село Миколаївка, село Молдованка, село Новоградениця, село Новодмитрівка Друга, село Старосілля, село Бакалове, село Велізарове, село Надія, село Новий Гребеник, село Нові Чобручі, село Парканці, село Слобідка, село Сухе, село Шевченкове, село Єреміївка, село Бурдівка, село Богнатове, село Бринівка, село Веселе, село Поташенкове, село Шеметове, село Кам'янка, село Антонівка, село Володимирівка, село Матишівка, село Покровка, село Буцинівка, село Карпівка, село Кузьменка, село Мільярдівка, село Новодмитрівка, село Калантаївка, село Благодатне, село Карпове, село Олександрівка, село Світанок, село Новоукраїнка, село Капаклієве, село Петро-Євдокіївка, село Понятівка, село Балкове, село Кошари, село Лозове, село Бецилове, село Желепове, село Новоселівка, село Старокостянтинівка.) Роздільнянська міська рада - 67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Муніципальна 17, т. +380485332575
місто Роздільна - (UA51140130010040641), центр територіальної громади, вузлова станція на залізниці Одеса — Київ з відгалуженням до станції Кучурган, площа 9,77 км², поштові індекси 67400 та 67453, середня висота над рівнем моря 151 м.
У 1863 році біля станції виникло невелике селище з 20 дворів, де жило 179 осіб, переважно робітники залізниці. Того ж року тут відкрили крамницю, заїжджий двір, два шинки, приватну пекарню, поштово-телеграфну станцію, аптеку, а згодом і метеорологічну станцію. До кінця XIX століття станція досягла статусу I класу, поруч з'явилися цегельний завод, лікарня, школа. Населення зросло до кількох тисяч мешканців. У травні 1957 року колишнє селище отримало статус міста районного підпорядкування. В 2003 році в Роздільній було введено в експлуатацію нову будівлю вокзалу.
Медицина:
- Роздільнянський районний центр первинної медико санітарної допомоги – вул.Привокзальна, 15
- Роздільнянська амбулаторія сімейної медицини - вулиця Привокзальна, 15
- КНП «Роздільнянська багатопрофільна лікарня» - вулиця Європейська 1
Освіта:
- Відділ освіти Роздільнянської МР, вул. Муніципальна, 17
- Комунальний заклад «Роздільнянський заклад дошкільної освіти «Веселка» Роздільнянської міської ради», пров. Спортивний 4
- Комунальний заклад "Роздільнянський заклад дошкільної освіти "Ромашка" Роздільнянської міської ради", вул. Молодіжна 107-А
- Комунальний заклад "Роздільнянський заклад дошкільної освіти "Оленка" Роздільнянської міської ради", пров. Шкільний 22а
- Комунальний заклад " Роздільнянський міський ліцей №1 Роздільнянської міської ради Одеської області", вул. Шевченка, 56
- Комунальний заклад " Роздільнянський міський ліцей №2 Роздільнянської міської ради Одеської області", вул. Щаслива, 54
- Комунальний заклад "Роздільнянський міський ліцей №3 Роздільнянської міської ради Одеської області" , вул. Садова, 9
- Комунальний заклад "Роздільнянський міський ліцей №4 Роздільнянської міської ради Одеської області" , вул. Муніципальна, 17 "а"
- Комунальний заклад "Центр творчості дітей та учнівської молоді", вул Європейська, 27
Релігія:
- Свято-Миколаївська Церква (УПЦ Московського патріархату) м. Роздільна, вул. Привокзальна, 14 (відкрита в 1901 році)
- Церква Святителя Інокентія Одеського (УПЦ Московського патріархату) пров. Метеорологічний, 3
- Парафія св. великомученика Юрія Переможця (Українська Греко-Католицька Церква) вул. Одеська, 4,
- Зал Царства Свідків Єгови, вул.Козацька,
Динаміка населення:
- 1887 р. - 101 особа, 1896 р. - 179 осіб, 1897 р. - 613 осіб, 1906 р. - 1174 особи, 1916 р. - 1714 осіб, 1920 р. - 1951 особа, 1923 р. - 2026 осіб, 1926 р. - 2357 осіб, 1927 р. - 2285 осіб, 1933 р. - 2800 осіб, 1939 р. - 5925 осіб, 1959 р. - 9572 особи, 1970 р. - 13909 осіб, 1979 р. - 15928 осіб, 1989 р. - 17995 осіб, 1992 р. - 18800 осіб, 1998 р. - 19600 осіб, 2001 р. - 17754 особи, 2003 р. - 17545 осіб, 2004 р. - 17527 осіб, 2005 р. - 17494 особи, 2006 р. - 17603 особи, 2007 р. - 17745 осіб, 2008 р. - 17864 особи, 2009 р. - 17815 осіб, 2010 р. - 17832 особи, 2011 р. - 17931 особа, 2012 р. - 17894 особи, 2013 р. - 17904 особи, 2014 р. - 17930 осіб, 2015 р. - 17995 осіб, 2016 р. - 18015 осіб, 2017 р. - 17954 особи, 2018 р. - 17913 осіб, 2019 р. - 17858 осіб, 2020 р. - 17751 особа, 2021 р. - 17593 особи, 2022 р. - 17441 особа.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 66.67%, російська – 31.68%, румунська – 0.70%, вірменська – 0.32%, болгарська – 0.26%, білоруська – 0.15%, гагаузька – 0.02%, інші/не вказали – 0.20%