А почалось все з того, що 20 січня поточного року о 23 годині до чергової частини ЛВ на ст.Роздільна УМВС України на Одеській залізниці звернулась 40-річна мешканка Роздільнянського району Одеської області, вчителька за професією, із заявою про те, що, знаходячись в приміщенні залізничного вокзалу однієї зі станцій, вона виявила відсутність своєї сумки з особистими речами на суму біля двох тис. грн.
Слідчо-оперативна група, яка прибула на місце пригоди, зловмисника і крадених речей не виявила, але записала прикмети можливих підозрюваних. Тільки через кілька днів злодія було затримано за місцем мешкання.
У 1990 році за хуліганські дії і грабіж Олег вже притягувався до кримінальної відповідальності, але до суду тоді справа так і не дійшла. В 1992 році за крадіжку він три місяці знаходився в слідчому ізоляторі тимчасового тримання і був засуджений на рік умовно. В цьому ж році Олег почав працювати в пункті прийому склотари, одружився, згодом в сім’ї народилась донька. Доля дала йому шанс на виправлення, але він його не використав. Починаючи з 1994 року, він був кілька разів судимий за крадіжки і відсидів в місцях позбавлення волі загалом 16 років. В серпні 2010 року Олег після шестирічного перебування в колонії повернувся за місцем мешкання і за ним було встановлено адміністративний нагляд.
Того дня, пропивши всі гроші в місцевому барі, Олег вирішив повернутися додому, проте забракло коштів. Примітивши на вокзалі яскраву сумку, він дочекався, доки її власниця залишить речі без нагляду і поцупив їх. Але тут його спіткала невдача, грошей в сумці не було.
Тож відносно зловмисника справу було порушено за двома статтями, а саме: ч. 2 ст. 185 (крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб) та ст. 395(порушення правил адміністративного нагляду) Кримінального кодексу України.
Очевидно, «тюремні університети» не навчили 41-річну людину тому, що за кожний злочин обов’язково наступить покарання.
СЗГ УМВС України на Одеській залізниці