Чи повинна я, як фізична особа сплачувати земельний податок, якщо мною був придбаний житловий будинок?
Статтею 81 Земельного кодексу визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами та приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування. Також відповідно до ст. 131 цього Кодексу громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі успадкування.
Згідно зі ст. 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 120 Земельного кодексу передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розміщено ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Також, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до ст. 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Пунктом 287.8 ст. 287 цього Кодексу встановлено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Таким чином, якщо фізична особа придбала житловий будинок, будівлю (їх частини) або споруду на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, то до неї переходить право користування цією земельною ділянкою, а земельний податок сплачується з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою та відповідно до цільового (господарського) призначення на підставі даних державного земельного кадастру.
Чи маю я право, як субєкт господарської діяльності зменшити податкові зобов’язання з орендної плати за фактичний строк перебування такої земельної ділянки в оренді та повернути надміру сплачені кошти, у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі державної та комунальної власності недійсним з моменту його укладання?
Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності — обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі — орендна плата).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу).
Договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону про оренду землі).
Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону про оренду землі).
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу).
У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається (частина шоста ст. 21 Закону про оренду землі).
Тому у разі визнання у судовому порядку недійсним договору оренди землі, строк дії якого закінчився, суб’єкт господарської діяльності не має права зменшити податкові зобов’язання з орендної плати за фактичний строк перебування землі в оренді за таким договором.
У разі якщо строк дії договору оренди землі не закінчився та рішенням суду такий договір визнається недійсним, суб’єкт господарської діяльності має право зменшити податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки тільки з дати набрання законної сили таким рішенням суду.
З якого періоду я, приватний підприємець, платник інших податків і зборів, здійснюю діяльність пов’язану з ювелірними виробами, можу перейти на спрощену систему оподаткування із зазначеним видом діяльності ?
Відповідно до наказу ДПС України від 06.07.12 р. №596 „Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктами господарювання- фізичними особами, які здійснюють виробництво та продаж ювелірних виробів”, суб’єкт господарювання – фізична особа, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм чинного законодавства, може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року (п.п.298.1.4 п.298.1 ст. 298 Кодексу) шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.
Згідно з положеннями Кодексу та Закону №4834 з 01 липня 2012 року платники, які бажають здійснювати діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння можуть обрати третю групу платників єдиного податку зі ставкою єдиного податку у розмірі 5 відсотків.
Отже, платник податку, який перебував на загальній системі оподаткування, може перейти на сплату єдиного податку із зазначеним видом діяльності з 1 жовтня 2012 року, при цьому обравши третю групу зі ставкою 5 відсотків.
Сектор взаємодії із засобами
масової інформації та громадськістю