Великими літерами кричали слова: Одеському 411 військовому госпіталю
терміново потрібні ліки для спасіння важкопоранених! І номери телефонів.
Подзвонили і завертілось.Потрібні ліки, сьогодні, негайно, у великій кількості, дорогі. А ще засоби для зовнішньої фіксації кісток. Потрібні кошти, великі кошти. І знову дзвінки, дзвінки, дзвінки. Знайомим, друзям, просто не байдужим, А в першу чергу до тих, хто вже допомагав, по велінню душі став волонтером. В першу чергу до них. Поширили інформацію і пішли люди.
Пам’ятаю ті перші дні. Приходили жінки, приносили кошти на ліки і плакали.
Плакали всі, особливо матері. Підприємці / не олігархи, просто люди, які
вміють виживати у цих важких умовах, вміють заробляти копійку, лікарі, люди різних професій, держслужбовці, студенти, пенсіонери приносили кошти. Хто скільки міг. І говорили: «… допоможи Боже…»
Згадую пенсіонера, який приніс 120 гривень. Не 100, не 20, а 120. Все що мав.
Навідріз відмовився зменшити суму. Тис йому руку, а говорити не міг, бракувало сил.
Дуже добре коли в команді є спеціаліст, провізор, який знає ліки, де їх замовити, як отримати.
Налагодили стосунки з Одеським штабом ГО «Рада громадської безпеки», скоординували свої дії, отримали доступ до інформації і почалась робота. Тепер мобільний телефон замовкав, хіба що тільки вночі. Дзвінки по всій Україні в пошуках медикаментів. Знаходили фірми виробники, оптові фірми, які могли в стислий термін поставити медикаменти.
А паралельно працювали з волонтерами в Роздільній. Першими, хто відгукнувся на заклик, були працівники однієї з аптек міста, медичні працівники поліклінічного відділення районної лікарні, підприємці, пенсіонери. Згодом до нас приєднались група працівників однієї з Одеських IT- компаній. Хлопці взяли на себе оплату найбільш дорогих медикаментів та апаратів зовнішньої фіксації кісток.
Так спільними зусиллями допомагаємо лікарям зберегти здоровя, життя воїнам Української Армії. Така робота буде продовжуватись і надалі, адже це не одноразова акція. Тому запрошуємо всіх приєднуватись до волонтерського руху «від серця до серця» і впевнені, що тепло ваших сердець збереже комусь життя.
Слава нації!
Володимир Василенко.