Минулого року в цій залі, на зустрічі з учнями були студенти Київського національного університету імені Т. Шевченка, учасники Євромайдану та курсанти Одеської морської академії, які після окупації росією Криму, не зрадили військової присяги на вірність Україні, покинули Севастополь та переїхали до Одеси.
Сьогодні серед присутніх, учасники двох революційних Майданів, голова Роздільнянської РДА Карпенко А.А., голова ГО «ГРОМАДА РОЗДІЛЬНЯНЩИНИ» В.М. Василенко, заступник голови Роздільнянської РДА Максименко М.В., учасники бойових дій на сході України, батько та син Стоянови – Степан Георгійович та Владислав. А також Іщенко Віліна Петрівна, мати загиблого нашого земляка, кіборга, захисника донецького аеропорту, кавалера ордена За мужність, Сергія Іщенка.
Що змінилось за рік що минув? Я маю на увазі в національно-патріотичному вихованні молоді, якому держава приділяє особливу увагу. А, практично, нічого. Так і залишились намагання одних змінити ситуацію на краще і абсолютна байдужість, «пофігізм» інших.
Державна Концепція національно-патріотичного виховання, як би вона не була гарно прописана, так і залишилась Концепцією, і не перетворилась на дієву програму виховання, не дивлячись на проведений «круглий стіл» з цього питання, за участі директорів шкіл, заступників з виховної роботи, представників громадських організацій. Все відбулось як завжди – провели певну роботу, поставили «галочку» і пустили на самотік. Які підстави так вважати? Та все просто. Ми звернулись до делегатів з запитанням який сьогодні день і тільки 3-5 дітей змогли дати правильну відповідь. Всі інші…
Це була субота, а в п'ятницю у всіх навчальних закладах мали пройти заходи з нагоди річниці Революції Гідності та Свободи. Якщо проходили, то чому не залишили сліду в душах і пам'яті дітей? Можливо причина не в дітях, а у виконавцях? Можливо доцільно було б надати можливість очолити виконання Програми з національно-патріотичного виховання вчителям, які зберегли в собі почуття, дух патріотизму, не дивлячись на всі негаразди, через які вони вимушені були пройти за свої погляди?
Існує ще одна « відмазка». Мовляв школа робить все можливе і не можливе у вихованні дітей, а ось «погані» батьки за одну ніч знову перевиховують дітей у зворотньому напрямку і нічого з цим подіяти не можливо. Так на це існує рецепт – ЧІТКА, ЗРОЗУМІЛА, ТВЕРДА ДЕРЖАВНИЦЬКА ПОЗИЦІЯ ШКОЛИ, ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ, ВІДДІЛУ ОСВІТИ (як органу державної виконавчої влади), ГРОМАДСЬКОСТІ, і постійний, тісний зв’язок з батьками. Тільки так можна якісно змінити ситуацію. У нашому районі є позитивні приклади такої роботи. Мабуть було б не погано пам’ятати, що школа являється державним закладом в якому є приорітетним, в першу чергу, думка і воля держави, а не особиста думка окремих вчителів.
Дозволю собі декілька цитат з Концепції: «…Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (раtria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін. ... Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості.»
Слава Україні!
Слава нації!
ГО "Громада Роздільнянщини"