Зі списку призваних по четвертій хвилі мобілізації з нашого району він наймолодший.

   Йому ледь виповнилось 19 років. Доброволець. Для мене це слово асоціюється зі зрілим мужчиною, який принаймні, вже служив у війську, має певний життєвий досвід, міцну громадянську позицію. А переді мною молоденький хлопчина, з відкритим усміхненим обличчям, високий, стрункий, з абсолютно позитивним мисленням. Зазвичай такі служать у Президентському Полку, стоять у почесній варті, приймають участь у парадах. У нього все для цього є. Але він – доброволець. Добра Воля. Пишу ці слова з великої букви тому, що це шана його Добрій Волі, його високій громадянській позиції, патріотизму, рішенню іти захищати Україну в свої 19 років. Він міг би піти служити на строкову службу, яка унеможливлює залучення військовослужбовців строкової військової служби до виконання завдань в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях. Але він прийняв рішення іти добровольцем. Він вибрав свій шлях – шлях мужчини, воїна, захисника, патріота. Я не знаю, чи стане його вчинок прикладом для однолітків, які сьогодні тікають світ за очі від строкової служби, ігноруючи конституційний обов’язок, позбавляючи себе права називатись мужчиною, захисником свого роду, своєї сім’ї. Я не знаю. Я знаю інше – цей хлопчина, з красивим ім’ям Андрій, для мене, віднині, уособлення мужності, сили волі і духу. Він піднявся над байдужістю, страхом, боягузством і став в одну шеренгу - захисників Вітчизни.

   Він зателефонував вранці і запитав чи зможемо зустрітись. Ми з дружиною зустріли його. Обняли, як давнього знайомого, як дорогу для нас людину. Говорили. Говорили про життя, про труднощі військової служби. На всі запитання відповідь одна: "У мене все гаразд". І щира, відкрита усмішка, в яку віриш і розумієш, що інакше не може бути. Його мати, яка прийшла з ним на зустріч, сиділа мовчки, з сумом та любов’ю дивилась на сина, адже приїхав всього на два дні і вже сьогодні відїжджає. Всього в неї шестеро дітей – три сина і три дочки. Заспішили додому. Ще потрібно відвідати могилу тата, якого поховали зовсім недавно.

   Волонтери «Від серця до серця» зібрали необхідні речі, спорядження, склали все до нового армійського рюкзака та вручили Андрію. Нехай наша допомога стане йому у пригоді. Віднині він наш побратим, наш «син полку». Ми будемо опікуватися ним бо він наймолодший, бо він достойний.

   СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА НАЦІЇ!

ГО "Громада Роздільнянщини"