площа 229,8 км² Населення 5359 осіб, населених пунктів – 21 (селище Мигаєве і 20 сіл: Гурівське, Данилівка, Добрий Лук, Дурбайли, Залізничне, Заможне, Іванівка, Козакове, Мартове, Мацкули, Мигаї, Наливайкове, Новоборисівка, Полішпакове, Поплавка, Преображенка, Путилівка, Райки, Три Криниці та Тятри.) Новоборисівська сільська рада: 67121, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Новоборисівка, вул. Центральна, 21, т. +3804859 24190 https://nbg.gov.ua/
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року в громаді в цілому: українська - 75.54%, російська - 7.51%, молдовська - 3.67%, болгарська - 1.83%, вірменська - 0.76%, румунська - 0.37%, білоруська - 0.40%, циганська - 0.11%, гагаузька - 0.07%, словацька - 0.02%, німецька - 0.02%, єврейська - 0.02%.
село Новоборисівка - (UA51140110010098830) центр ТГ, розташоване біля залізничної станції «Веселий Кут» , площа - 2,227 км², поштовий індекс - 67121, середня висота над рівнем моря 168 м.
У 1865 року, під час прокладання залізниці "Балта - Одеса" була відкрита залізнична станція (названа на честь хутіра – «Веселий Кут», який існував в ті часи в 3х километрах на південний захід від станції (сьогодні це село Поплавка)). А навколо станції виникло село Ново-Борисівка.
Медицина:
- Амбулаторія загальної практики — сімейної медицини, вулиця Лермонтова, 10
Освіта:
- Відділу освіти, культури, спорту та туризму Новоборисівської сільської ради, вул. Центральна , буд.21
- Заклад дошкільної освіти ясла-садок "Теремок", вул. Смілива 2
- Новоборисівський опорний ліцей з початковою школою та гімназією, вул. Миру, 5
Релігія:
- Парафія св. Георгія Побідоносця (Православна церква України) вул. Космонавтів, 9
- Євангельсько-баптистська церква, вул. Центральна, 16
Динаміка населення:
- 1886 р. – 1200 осіб, 1969* р. – 2580 осіб, 1989 р. – 1973 особи, 2001 р. – 2267 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 89,94 %, російська 5,97 %, молдовська 2,94 %, болгарська 0,31 %, білоруська 0,04 %, німецька 0,04 %, циганська 0,04 %
селище Мигаєве - (UA51140110110060936) розташоване на автомобільній дорозі обласного значення О160811 (КПП "Гребеники" - Знам'янка) за 13 км на південь від центру громади біля вузлової проміжної залізничної станції «Мигаєве», площа - 0,38 км², поштовий індекс - 67152, середня висота над рівнем моря 164 м.
У 1865 року, під час прокладання залізниці "Балта — Одеса" була відкрита залізнична станція названая на честь хутіра – «Мигаїв», який існував в ті часи на захід від станції (згодом хутір був перейменований на «Вербани», а в 1967 р. приєднан до села Мигаї.) Навколо станції же з’явились три нових поселення: Мигаїво, Фрейланд(продовження першого на південь) і Незаможники (по інший бік залізниці). С часом Фрейланд зник, а «Незаможники» сформувався як окреме село яке с часом отримало назву «Заможне».
Динаміка населення:
- 1989 р. - 264 особи, 2001 р. - 259 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 83,85%, російська - 10%, молдовська - 2,69%, болгарська - 2,31%, білоруська - 0,77%.
село Гурівське - (UA51140110130017925) розташоване на автомобільній дорозі обласного значення О160811 (КПП "Гребеники" - Знам'янка) за 12 км на південь від центру громади та в 2 км на південний схід від вузлової проміжної залізничної станції «Мигаєве», площа - 0,6 км², поштовий індекс - 67154, середня висота над рівнем моря 153 м.
Село виникло у першій половині XX століття під назвою Першотравневе (на честь міжнародного дня солідарності трудящих). Станом на 1 вересня 1946 року входило до складу Благоївської сільради Цебриківського району. 25 листопада 1991 року утворенно Першотравнева сільрада з центром у селі, до якої також увійшли Благоєве, Данилівка та Незаможник (нині Заможне). У 2024 році село отримало нову назву - Гурівське на честь бійців Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Складається с двох вулиць: Шевченка та Димитрова
Медицина:
- Фельдшерський пункт, вулиця Шевченка, 67
Освіта:
- Гурівський ліцей з гімназією та початковою школою, вул.Шевченка, 11
Динаміка населення:
- 1989 р. - 315 осіб, 2001 р. - 395 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 63,04%, російська - 22,78%, болгарська - 8,35%, румунська - 5,06%, вірменська - 0,76%
село Данилівка - (UA51140110020098110) розташоване за 15 км на південний схід від центру громади та в 6 км на схід від вузлової проміжної залізничної станції «Мигаєве», площа - 0,78 км², поштовий індекс - 67154, середня висота над рівнем моря 146 м.
Як хутір був заснований у 1927 році. Вже до 1946 року отримав статус села та увійшов до складу Благоївської сільської ради.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 103 особи, 2001 р. - 48 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 37,5%, російська - 25%, болгарська - 25%, молдовська - 10,42%
село Добрий Лук (Шене Візе, нім.Schöne Wiese) - (UA51140110030012262) розташоване за 2.5 км. на північ від центру громади та проміжної залізничної станції Одеської залізниці - Веселий Кут на схід від залізниці Київ-Одеса, площа - 0,32 км², поштовий індекс - 67121, середня висота над рівнем моря168 м.
Німецьке католицьке село, засновано на в другій половині XIX ст.
Динаміка населення:
- 1887 р. - 34 особи, 1896 р. - 65 осіб, 1906 р. - 75 осіб, 1916 р. - 40 осіб, 1926 р. – 97 осіб, 1989 р. - 90 осіб, 2001 р. - 95 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 95,79 %, болгарська 2,11 %, молдовська 2,11 %
село Дурбайли - (UA51140110040030061) розташоване в балці «Тятра» за 9 км. на північний захід від центру громади, площа - 0,302 км², поштовий індекс - 67122, середня висота над рівнем моря 120 м.
Засноване на початку XX ст. під назвою - Дурбаіловка.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 43 особи, 2001 р. - 15 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 86,67 %, молдовська 13,33 %
село Залізничне - (UA51140110050054895) розташоване за 4 км. на південний схід від центру громади на захід від залізниці Київ-Одеса, площа - 0,36 км², поштовий індекс - 67121, середня висота над рівнем моря 167 м.
Відоме з радянських часів під назвою Будьонне (на честь радянського воєначальника Семена Будьонного), але 9 червня 1958 року отримало сучасну назву Залізничне, що пов'язано з його розташуванням біля залізниці. Складається с єдиної вулиці – Зоряна (Берегового).
Динаміка населення:
- 1989 р. - 81 особа, 2001 р. - 83 осіби
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 71,08%, молдовська - 14,46%, болгарська - 7,23%, російська - 6,02%.
село Заможне - (UA51140110060063089) розташоване за 13 км. на південний схід від центру громади поруч із вузловою проміжною залізничною станцією - Мигаєве, площа - 0,54 км², поштовий індекс - 67154, середня висота над рівнем моря 161 м.
Засноване у 1929 році поблизу станції Мигаєве під назвою «Комуна Незаможник». Станом на 1 вересня 1946 року входило до складу Благоївської сільської ради Цебриківського району. 25 листопада 1991 року, вже під назвою «Незаможник» увійшло до новоутвореної Першотравневої сільради разом із селами Благоєве та Данилівка. 12 травня 2016 року, в рамках декомунізації село отримало сучасну назву - Заможне.
Динаміка населення:
- 1989 р. – 346 осіб, 2001 р. - 355 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 80,85%, російська - 12,39%, вірменська - 3,94%, болгарська - 2,82%
село Іванівка - (UA51140110070072474) розташоване за 9 км. на північний захід від центру громади біля проміжної залізничної станції 5 класу Одеської залізниці - Іванівка, площа 0,315 км², поштовий індекс 67121, середня висота над рівнем моря 180 м.
Засноване на початку XX ст. під назвою -Соловєвка, за 1 км. на захід від існувавшего на той час села Іванівка (знеселене з 2000-х років). Складається с єдиної вулиці – Залізнична, яка на півночі переходе в вулицю Івана Франка (північна частина села що відноситься до Затишанської громади)
Динаміка населення:
- 1989 р. – 95 осіб, 2001 р. - 91 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 79,12%, російська - 10,99%, молдовська - 4,4%, циганська - 4,4%, словацька - 1,1%.
село Козакове - (UA51140110080049346) розташоване за 7,5 км на південний захід від центру громади, поруч із селом Полішпакове. Площа - 0,48 км², поштовий індекс - 67153, середня висота над рівнем моря - 145 м. Село розташоване за 27 км від смт Велика Михайлівка, має витягнуту із заходу на схід форму. Площа в межах населеного пункту — 57,45 га, населення — 216 осіб .
Хутір Козакова відомий з 60-х років XIX століття, виник на землях поміщика Брашевана. Населення належало до Покровської церкви (1807). У 1865 році прокладення залізниці значно підвищило господарську привабливість території та сприяло заселенню, зокрема появі німецьких колоністських хуторів (Байтельсбахера, Паідельшпак, Сутера)
З 1923 року входив до Подколінської сільради Цебриківського району. У 1924–1928 роках переселено 222 особи з Київської та Волинської губерній. У 1946 році — у складі Підколінської сільради; у 1962 році територію включено до Роздільнянського району, у 1965 році передано до Великомихайлівського району .
Клімат помірно-континентальний (середньорічна температура +10,4 °С, опади - 387 мм), рельєф рівнинний . Планувальна структура лінійна; соціальна інфраструктура відсутня - обслуговування здійснюється в с. Полішпакове. Основа господарства - сільське виробництво .
Динаміка населення:
- 1989 р. - 263 особи, 2001 р. - 232 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 87,07%, молдовська - 11,21%, російська - 1,72%.
село Мартове - (UA51140110090090554) розташоване за 14.5 км. на південний захід від центру громади та за 1.5 км. на схід від вузлової проміжної залізничної станції «Мигаєве», площа - 0,39 км², поштовий індекс - 67154, середня висота над рівнем моря 153 м.
Хутір «Мартовський» засноване в 1929 році. Станом на 1 вересня 1946 року село (вже під назвою - Благоєве) було центром Благоївської сільської Ради Цебриківського району (до якої входили: с. Благоєве, с. Ворошилове, с. Комуна Незаможник, с. Першотравневе, х. Данилівка, х. Новосільський). 12 травня 2016 року постановою Верховної Ради України № № 1353-VIII село отримало сучасну назву Мартове.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 231 особа, 2001 р. - 207 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 80,19%, російська - 12,08%, молдовська - 4,35%, болгарська - 3,38%
село Мацкули - (UA51140110100050032) розташоване при балці «Тятра», за 5.5 км. на північний захід від центру громади та проміжної залізничної станції Одеської залізниці - Веселий Кут, площа - 0,411 км², поштовий індекс - 67121, середня висота над рівнем моря 135 м.
У 1856 році поселення згадується як Мацкулов хутір, що належав поміщику Андрію Гросул-Толстому, і на той час налічував 12 дворів. В 1916 році, хутір Мацкули входив до складу Тираспольського повіту, Новопетровської волості, та мав 37 господарств.
Динаміка населення:
- 1916 р. – 255 осіб, 1989 р. - 104 особи, 2001 р. – 85 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 92,94 %, молдовська 5,88 %, російська 1,18 %
село Мигаї - (UA51140110110060936) розташовано в балці Мигаєво за 9 км на південь від центру громади та за 3 км від залізничної станції Мигаєво, площа - 0,38 км², поштовий індекс - 67151, середня висота над рівнем моря 65 м.
Засноване близько 1800 року поміщиком Мигаєм(Гаюсом), на честь якого й отримало свою назву. Вже у 1810 році воно перейшло у власність німецького колоніста Я. Келлера. Після революції 1917 року землі були розподілені між селянами (по 2 га на людину), а у 1920-1923 роках село поповнилося на 150 українських переселенців з Канади, які повернулися за закликом Леніна та створили «Першу Канадську агрикультурну зразкову комуну ім. В. І. Леніна».
Медицина:
- Фельдшерський пункт, вулиця Центральна, 12
Освіта:
- Мигаївська гімназія з дошкільним відділенням та початковою школою Новоборисівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, вул. Центральна, 5
Динаміка населення:
- 1906 р. – 119 осіб, 1969* р. – 940 осіб, 1989 р. – 658 осіб, 2001 р. – 630 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 88,49 %, молдовська 3,15 %, білоруська 3 %, російська 2,37 %, болгарська 2,05 %, гагаузька 0,63 %
село Наливайкове - (UA51140110120021656) розташоване за 10 км. на південний схід від центру громади, за 5.5 км на північний схід від залізничної станції Мигаєво, поруч із автомобільною дорогою обласного значення О160811 (КПП "Гребеники" - Знам'янка), площа - 0,86 км², поштовий індекс - 67160, середня висота над рівнем моря 154 м.
Село – Наливайко, засноване на початку XX ст.. У 1924-1928 роках сюди переселили 222 особи (42 сім'ї) з Київщини, Поділля та Волині.
Медицина:
- Фельдшерський пункт, вулиця Шевченка, 12
Динаміка населення:
- 1989 р. - 253 особи, 2001 р. - 133 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 85,82%, російська - 6,72%, молдовська - 6,72%, болгарська - 0,75%.
село Полішпакове - (UA51140110140083696) розташоване за 7.5 км на південний схід від центра громади та 5 км на північний схід від залізничної станції Мигаєво, площа - 1,43 км², поштовий індекс - 67153, середня висота над рівнем моря 156 м.
Історія населеного пункту бере початок наприкінці XVIII століття. Землі, де згодом виник хутір Подколіно, у 1792 році були подаровані Ф. І. Сандерсу, а вже у 1803 році за купчою перейшли у власність дворянина Павла Брашевана - засновника сусіднього села Брашеванівка. Перша документальна згадка про хутір Подколіно пов’язана з картою військового топографа Шуберта, зйомки для якої розпочалися у 1846 році. На ній позначено вже існуюче поселення з млином, зерносховищем і шістьма дворами, що свідчить про його виникнення ще раніше.
Важливим фактором розвитку стало прокладання залізниці у 1865 році поблизу хутора. Це підвищило економічну привабливість місцевих земель і сприяло появі німецьких колоній у навколишній місцевості — зокрема хуторів Байтельсбахера, Паідельшпак і Сутера.
У 1902 році хутір Паідельшпак (Полішпаково) був приєднаний до Подколіна. Ймовірно, це було пов’язано зі зміною етнічного складу населення та поступовим витісненням німецьких колоністів українським населенням.
Станом на 1907 рік Подколіно налічувало 25 дворів і 132 жителі (63 чоловіки та 69 жінок), усі - українці. У селі діяли млин, зерносховище, три ставки та колодязі. Земля перебувала в оренді, а мешканці сплачували поміщику десятину від урожаю. У релігійному плані вони належали до Покровської церкви в Брашеванівці (збудованої у 1807 році). Під час Перша світова війна жителі Подколіна брали участь у бойових діях. У цей період відбувалися спроби перейменування німецьких і змішаних поселень: Подколіно - на Петровське, Паідельшпак - на Полішпаково, Байтельсбахера - на Лютеранський хутір. Проте ці назви не закріпилися, що підтверджують карти 1920 року.
У 1923 році, після адміністративних змін, Подколіно стало центром сільської ради у складі Цебриківського району. До неї увійшли також хутори Козакова, Байтельсбахера і Сутера. У цей період радянська влада проводила політику переселення. Німецьке населення частково виселяли до Казахстану та на Далекий Схід, а натомість сюди переселяли українців із Київської, Подільської та Волинської губерній. Зокрема:
у Петрівське переселено 17 сімей (74 особи),
у Козакове — 51 сім’ю (222 особи),
у Наливайкове — 42 сім’ї (222 особи).
Ці процеси могли бути наслідком як подій 1919 року, так і голоду 1923 року.
У 1964 році Петрівське отримало статус центру сільської ради, до якого приєднали Подколіно. У 1967 році ці території остаточно об’єдналися.
У межах декомунізації 19 травня 2016 року постановою Верховна Рада України №1377-VIII село Петрівське було перейменоване на Полішпакове.
Попри це, місцеві жителі й сьогодні розрізняють історичні частини села: Подколіно, Паідельшпак і Петрівське.
Медицина:
- Фельдшерський пункт, вулиця Молодіжна, 1
Освіта:
- Полішпаківська гімназія з початковою школою Новоборисівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Україна, Одеська область Роздільнянський район село Полішпакове, вул. Центральна, 25
Динаміка населення:
- 1907 – 132 особи, 1989 р. – 369 осіб, 2001 р. – 375 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 85,6 %, вірменська 6,4 %, російська 3,73 %, молдовська 3,47 %, болгарська 0,53 %, єврейська 0,27 %
село Поплавка - (UA51140110150073277) розташоване за 2 км на південний захід від центра громади, площа - 0,67 км², поштовий індекс - 67121, середня висота над рівнем моря 118 м.
Згідно з даними земського суду 1856 року, поселення під назвою Веселий Кут належало поміщиці Поплавській. На початку ХХ століття село отримало назву Поплавське, а з 1960-х років - Поплавка.
Медицина:
- Фельдшерський пункт, вулиця Центральна, 10
Динаміка населення:
- 1989 р. - 209 осіб, 2001 р. - 244 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 94,86%, російська - 3,95%, молдовська - 0,79%, циганська - 0,4%.
село Преображенка - (UA51140110160030286) розташоване за 4 км на північний захід від центра громади, площа - 0,157 км², поштовий індекс - 67121, середня висота над рівнем моря 165 м.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 18 осіб, 2001 р. – 7 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 71,43 %, російська 28,57 %
село Путилівка – (UA51140110170090540) розташоване за 3.5 км на північний захід від центра громади , площа - 0,137 км², поштовий індекс - 67121, середня висота над рівнем моря 160 м.
Динаміка населення:
- 1989 р. – 53 осіб, 2001 р. – 85 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 100 %
село Райки - (населення - 108 осіб, площа - 0,51 км², поштовий індекс - 67122, середня висота над рівнем моря 157 м.
У 1856 році, згідно з даними земського суду, поселення згадувалося як хутір Райков, що належав поміщику Степанову та налічував 10 дворів. На картах 30-40 хх роках ХХ ст. позначується як село Райок.
Динаміка населення:
- 1989 р. – 95 осіб, 2001 р. – 108 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 87,96%, російська – 5,56%, молдовська – 5,56%,
село Три Криниці – (UA51140110190049639) розташоване в балці Мигаєва за 5 км на південний захід від центра громади, площа - 0,43 км², поштовий індекс - 67151, середня висота над рівнем моря 105 м.
Складається с єдиної вулиці – Гагаріна.
Динаміка населення:
- 1989 р. – 37 осіб, 2001 р. – 26 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 92,31 %, російська 7,69 %
село Тятри – (UA51140110200011252) розташоване в балці Тятри за 6 км на схід від центра громади, площа - 0,286 км², поштовий індекс - 67151, середня висота над рівнем моря 73 м)
У 1856 році, земським судом, поселення згадувалося як хутір Тятра, який належав поміщику Гросул-Толстому. Згодом хутір розвинувся в село, зберігаючи назву Тятри.
Динаміка населення:
- 1989 р. – 84 особи, 2001 р. – 60 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 83,33 %, молдовська 13,33 %
