площа - 494,4 км², населення - 13 295 осіб, населених пунктів – 29 (селище Велика Михайлівка, село Багачеве, село Бессарабка, село Василівка, село Вакарське, село Великокомарівка, село Водяне, село Гіржове, село Гірське, село Гребеники, село Грушка, село Дівоцьке, село Єрмішкове, село Кардамичеве, село Комарівка, село Кучурган, село Муратове, село Нові Бутори, село Новоалександрівка, село Новопетрівка, село Новоселівка, село Платонівка, село Полезне, село Соше-Острівське, село Стоянове, село Трохимівка, село Трудомирівка, село Фрасине, село Юрківка)
Великомихайлівська селищна рада: 67100, Одеська обл., Роздільнянський район, селище Велика Михайлівка, вул. Центральна, 123, т. +38 04859-21246 http://vms-rada.gov.ua
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року в громаді в цілому: українська - 92.67%, російська - 5.29%, молдовська - 3.25%, румунська - 0.60%, болгарська - 0.28%, вірменська - 0.21%, гагаузька - 0.20%, білоруська - 0.12%, угорська - 0.12%, німецька - 0.03%, циганська - 0.01%, інші/не вказали - 0.02%.
селище Велика Михайлівка – (UA51140010010046979) центр територіальної громади, розташоване на автошляху Р 33 в 12 км. від залізничної станції «Веселий кут», площа - 3 км², поштовий індекс - 67100, середня висота над рівнем моря 47 м.
Бере початок від татарського села Су-Кюр (тур. Sü-Kür – річка-село), та поселення Богуславка позначених на картах Ф.П. де Воллана ще до 1792 року. Після анексії Південної України Російською імперією (1792) ці землі були розмежовані. У 1796 році поручик Іван Гросул-Толстой купив 18 тис. десятин землі біля річки Кучурган у підполковника Давидовича та бригадира російської армії В. Ланського. Офіційно ж Гросулово як населений пункт засноване у 1826 році, ставши торговим містечком із єврейською громадою (476 мешканців у 1886 р.), синагогою та базарами. Поряд виникли невеликі села Полєзне, Михайлівка, Міщанка, Учкурня та інші. Пізніше вони злилися з Гросуловим в один населений пункт. У 1886 році Гросулово входило до Ново-Петрівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії. В січні 1946 року село Гросулове було перейменоване на Велику Михайлівку. В 1950—51 рр. в Велику Михайлівку було переселено 104 сім’ї із західних областей України.
Медицина:
- Комунальне некомерційне підприємство "Великомихайлівський центр первинної медико-санітарної допомоги" Великомихайлівської районної ради, вулиця Центральна, 248
- Амбулаторія загальної практики — сімейної медицини, вулиця Центральна, 248
Освіта:
- Комунальна установа заклад дошкільної освіти ясла-садок "Сонечко", вул. Карбишева 1
- Відділ освіти, культури та туризму Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, вул. Шкільна, 50
- Великомихайлівський опорний ліцей, вул. Пушкіна, 2Е
- Великомихайлівський ліцей, вул. Старомихайлівська 26
- Комунальний заклад "Великомихайлівський будинок дитячої та юнацької творчості" , вул. Садова, 25
Релігія:
- Зал Царства Свідків Єгови, вул. Центральна, 168
Динаміка населення:
- 1886 р. – 351 особа, 1969* р. – 7127 осіб, 2022 р. – 5303 особи.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 94.39%, російська - 4.49%, румунська - 0.34%, вірменська - 0.22%, болгарська - 0.17%, білоруська - 0.09%, гагаузька - 0.03%, угорська - 0.27%, інші/не вказали - 0.04%
село Багачеве - (UA51140010020035442) розташоване за 6 км на північний схід від центра громади, площа - 0,241 км², поштовий індекс - 67120, середня висота над рівнем моря 107 м.
В 1856 р, згідно з даними земського суду, Богачеве належало князю Абамелику. Вперше на мапах зафіксоване у 1886 році. До 1894 року змінило назву на Вікторівку, ймовірно, на честь когось із місцевих землевласників чи наглядачів. У XX столітті населений пункт повернув історичну назву Багачеве, яка зберіглося донині.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 81 особа, 2001 р. - 61 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 96,72%, російська – 1,64%, молдовська – 1,64%
село Бессарабка - (UA51140010030056386) розташоване за 9 км на північ від центра громади, площа - 0,212 км², поштовий індекс - 67120, середня висота над рівнем моря 98 м.
Засноване на початку XX століття під назвою Ново-Бессарабка. Під час Голодомору 1932-1933 років у селі загинуло 11 мешканців, що для невеликого поселення було катастрофічними втратами.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 10 осіб, 2001 р. - 12 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 100%
село Василівка - (UA51140010050067466) розташоване в балці "Гладиш", за 16 км на північний захід від центра громади та 7 км. на схід від молдовсько-українського кордону, площа – н/д км², поштовий індекс - 67133, середня висота над рівнем моря 99 м.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 219 осіб, 2001 р. - 177 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 67,8%, молдовська – 30,51%, російська – 1,13%
село Вакарське - (UA51140010040065215) розташоване за 6 км на південний схід від центра громади, площа - 0,31 км², поштовий індекс - 67103, середня висота над рівнем моря 63 м.
Хутір з назвою «Вакарські», виник на цьому місці на початку ХХ ст. Згодом хутір розвинувся в село, трансформував назву в - Вакарське.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 32 особи, 2001 р. - 41 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 97,56%, російська – 2,44%
село Великокомарівка - (UA51140010060053583) розташовано на автодорозі О160813 (Велика Михайлівка-Великокомарівка -Великоплоске) за 15 км на захід від центру громади та в 2 км від Молдовсько-українського кордону, населення - 1278 осіб, площа - 2,28 км², поштовий індекс - 67114, середня висота над рівнем моря 190 м.
Німецька лютеранська колонія Касель (нім. Kassel - "фортеця") заснована в 1809 році. За даними 1886 року, у центрі Касельської волості діяли лютеранська церква, реформатський молитовний будинок, школа та 4 лавки. У 1944 році німецьке населення депортовано, а 1 лютого 1945 року колонія Касель перейменовано на Велико-Комарівку.
Медицина:
- Амбулаторія загальної практики — сімейної медицини, вулиця Русанова, 9
Освіта:
- Великокомарівський ліцей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, вул. Центральна, 68 б
Релігія:
- Свято-Преображенський храм (Православна церква України)
Динаміка населення:
- 1886р. - 2318 осіб, 1989 р. – 1183 особи, 2001 р. – 1239 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року
- українська 86,38 %, російська 8,76 %, молдовська 3,05 %, вірменська 0,86 %, болгарська 0,47 %, білоруська 0,16 %, німецька 0,16 %
село Водяне - (UA51140010070024192) розташовано за 6 км на північ від центру громади та в 2 км на схід від автомобільного шляху регіонального значення Р 33 (Вінниця - Кучурган) від , площа - 0,262 км², поштовий індекс - 67120, середня висота над рівнем моря 81 м.
Вперше згадується як хутір Водяне на картах у період з 1846 по 1863 роки. В середині ХХ ст. було відоме як Водяна.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 65 осіб, 2001 р. - 66 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 87,88%, російська – 7,58%, молдовська – 3,03%, гагаузька – 1,52%
село Гіржове - (UA51140010080065689) розташовано в балці Яслі за 3 км на північний захід від центру громади та в 1.5 км на захід від автомобільного шляху регіонального значення Р 33, площа - 0,55 км², поштовий індекс - 67120, середня висота над рівнем моря 69 м.
У 1856 році поселення згадувалося як хутір Гиржево (Филиціянівка) і належало князю Абамелику, налічуючи 18 дворів. На карті 1869 року позначено містечко Филиціянівка (Гиржево) з 15 дворами та кам'яною церквою.
Археологічні дослідження виявили на території села стоянку середньокам'яної доби, що є однією з ключових пам'яток гребениківської культури Надчорномор'я. Крім того, тут знайдено найпівденніше поселення неолітичної буго-дністровської культури, яка існувала приблизно в 6500–5300 роках до н.е. Ця культура виникла в межиріччі Дністра й Південного Бугу на основі гребениківської культури під впливом балканських культур Лепенскі Вір та Караново .
Медицина:
- Фельдшерський пункт, вулиця Центральна, 37
Динаміка населення:
- 1886 р. - 39 осіб, 1989 р. - 297 осіб, 2001 р. - 310 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 97,42%, молдовська – 1,61%, російська – 0,97%
село Гірське – (UA51140010090090091) розташоване за 12.5 км на південь від центру громади на автомобільному шляху регіонального значення Р 33, площа - 0,48 км², поштовий індекс - 67150, середня висота над рівнем моря 21 м.
Хутір «Гарський» на лівому березі річкі Кучурган вперше зустрічається на картах 1846-1863 років. Згодом хутір розвинувся в село.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 198 осіб, 2001 р. - 211 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 92,99%, російська – 3,74%, білоруська – 1,87%, молдовська – 0,93%, гагаузька – 0,47%
село Гребеники - (UA51140010100087005) розташовано за 20 км на південний захід від центру громади та в 1 км від Молдовсько-українського кордону, площа - 5,11 км², поштовий індекс - 67144, середня висота над рівнем моря 115 м.
Перше документальне підтвердження існування населеного пункту в цьому місті є карта 1791 року на якій він позначений під назвою – Пражелова. Після переходу ціх земель до россійської імперії, село отримало назву Гребеники. У 1924-1940 роках воно входило до складу Молдавської АРСР, а з 1940 року було передане до Гросулівського району Одеської області. Поруч з селом розташовано прикордонний пункт пропуску Гребеники-Тирасполь.
В околицях села виявлено мезолітичну стоянку (9—8 тис. років тому) та курган доби бронзи (II тисячоліття до н. ери).
Медицина:
- Амбулаторія загальної практики — сімейної медицини, провулок Больничний, 1
Освіта:
- Комунальна установа "Заклад дошкільної освіти"Веселка", вул. Центральна 59а
- Гребениківський ліцей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, вул. Центральна, 57
Динаміка населення:
- 1989 р. – 981 особа, 2001 р. – 1023 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року
- українська 87,45 %, російська 8,86 %, румунська 2,59 %, гагаузька 0,6 %, білоруська 0,3 %, болгарська 0,2 %,
село Грушка - (UA51140010110065330) розташовано біля балки Фрасіно за 17 км на південний захід від центру громади та в 5 км на схід від Молдовсько-українського кордону, площа - 0,19 км², поштовий індекс - 67111, середня висота над рівнем моря 201 м.
Засноване на початку XX століття під назвою Ново-Грушка, а в 60х роках отримало сучасну назву.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 6 осіб, 2001 р. - 15 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 40%, російська – 33,33%, молдовська – 26,67%
село Дівоцьке - (UA51140010120058650) розташовано на автодорозі О160813 (Велика Михайлівка-Великокомарівка -Великоплоске) за 11.5 км на захід від центру громади та в 6 км на схід від Молдовсько-українського кордону , площа - 0,46 км², поштовий індекс - 67114, середня висота над рівнем моря 180 м.
Засноване на початку XX століття як хутір Девоцький. Згодом хутір розвинувся в село.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 101 особа, 2001 р. - 59 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 70,77%, російська – 23,08%, молдовська – 6,15%
село Єрмішкове - (UA51140010130035762) розташовано в балці «Платонівська» за 17 км на південний захід від центру громади та в 3 км на південний схід від Молдовсько-українського кордону, площа - 0,49 км², поштовий індекс - 67144, середня висота над рівнем моря 43 м.
У 1863 році, хутір Єрмішкін налічував 11 дворів. У 1924-1940 роках входило до складу Тираспольського (з 1935 року - Слободзейського) району Молдавської АРСР. З 1940 року, увійшло до Гросулівського району Одеської області. У радянські часи отримало назву Дзержинське, яку носило до 12 травня 2016 року, коли в процесі декомунізації було перейменоване на Єрмішкове, повернувши історично близьку назву.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 93 особи, 2001 р. - 74 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 83,78%, російська – 8,11%, молдовська – 8,11%
село Кардамичеве – (UA51140010140089225) розташовано на автомобільній дорозі обласного значення О160811 (КПП "Гребеники" - Знам'янка) в 12.5 км на південь від центру громади, площа - 0,83 км², поштовий індекс - 67150, середня висота над рівнем моря 37 м.
Поселення Джамана отримало назву Кардамічовка, на початку XVIII ст. коли татарське населення було департоване, а ці землі отримав російський поміщик Кардамич. В радянській період, північніше з’явилось село - Чернов. У 1964 році відбулося об'єднання двох сіл, в результаті чого сформовано сучасне Кардамичеве.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 156 осіб, 2001 р. - 126 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 84,13%, російська – 13,49%, румунська – 2,38%
#
- Парк «Кардамичівський» - заснований у другій половині XIX століття, налічує понад 50 видів дерев та чагарників, та є місцем відпочинку (обладнані альтанки, інформаційні стенди). Тут росте величезний старий дуб, а на відстані півкілометра від нього облаштоване джерело. Згідно з місцевим повір'ям, джерело має цілющі властивості.
село Комарівка - (UA51140010150049472) розташовано в балці «Комарівка» за 22 км на захід від центру громади на Молдовсько-українському кордоні, площа - 0,51 км², поштовий індекс - 67111, середня висота над рівнем моря 131 м.
Хутір «Комарівка» було засновано в 1859 році. В 1896 тут був млин та постоялий двір. В радянські часи на території села розташовувалась центральна садиба колгоспу «Розквіт», якому належало 3315 га землі.
Динаміка населення:
- 1989 р. – 230 осіб, 2001 р. – 219 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 85,97 %, румунська 10,41 %, російська 3,62 %
село Кучурган - (UA51140010160073231) розташовано в балці «Соша» за 9 км на північ від центру громади та в 1.5 км на схід від автомобільного шляху регіонального значення Р 33 (Вінниця - Кучурган), площа - 0,81 км², поштовий індекс - 67110, середня висота над рівнем моря 50 м.
Вже на початку XIX сторіччя на цьому місці існував хутір Ляхи. В 1863 року він мав назву Бобри. В 40х роках ХХ ст. повернув першу назву, а пізніше був перейменований в Кучурган .
Динаміка населення:
- 1989 р. - 92 особи, 2001 р. - 96 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 78,02%, молдовська – 5,49%
село Муратове - (UA51140010170068796) розташовано в балці «Мурата» в 10 км на північний захід від центру громади, площа - 0,39 км², поштовий індекс - 67113, середня висота над рівнем моря 70 м.
Перша відома згадка про поселення датується 1856 роком, коли воно перебувало у власності поміщика Федора Каламатіна.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 25 осіб, 2001 р. - 30 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 63,33%, російська – 26,67%, болгарська – 6,67%, молдовська – 3,33%
село Нові Бутори - (UA51140010180063223) розташовано за 24 км. на захід від центру громади на Молдовсько-українському кордоні, площа - 0,44 км², поштовий індекс - 67114, середня висота над рівнем моря 89 м.
Засноване на початку XX століття. Най західніше село району, складається с єдиної вулиці – Комуністична.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 134 особи, 2001 р. - 153 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- молдовська – 77,78%, українська – 18,95%, російська – 3,27%
село Новоалександрівка - (UA51140010190099910) розташовано за 22 км. на північний захід від центру громади в 700 м. на південь від Молдовсько-українського кордону, площа - 1,18 км², поштовий індекс - 67114, середня висота над рівнем моря 174 м.
Засноване на початку XX століття. З 1940 року входила до складу Григоріопольского району Молдавської АРСР, а з 1940 у складі Гросулівського району Одеської області.
Медицина:
- Фельдшерський пункт, вулиця Покровська, 44
Освіта:
- Новоолександрівська гімназія Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, вул. Вихристенка В., 22
Динаміка населення:
- 1989 р. - 400 осіб, 2001 р. - 445 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 90,13%, молдовська – 8,52%, російська – 1,12%
Люди:
- Колос Олександр Олександрович (06.04.1996- 21.06.2024) - старший матрос, навідник-оператор-розвідник 1-го відділення глибинної розвідки 3-го взводу глибинної розвідки 140-го окремого розвідувального батальйону Морської піхоти України, учасник російсько-української війни. Герой України (посмертно).
село Новопетрівка - (UA51140010200081106) розташовано за 4.5 км. на північний схід від центру громади на перетину доріг Р 33 (Вінниця - Кучурган) та Т 1615 (Великоплоське — Березівка), площа - 3,42 км², поштовий індекс - 67103, середня висота над рівнем моря 29 м.
Село Анастасіївка позначене на картах ще 1796 року. В 1826 році на південь від нього засноване поміщицьке поселення – Новопетрівське (Савицького). На початку ХХ ст. Новопетрівське розділилось на - Ново-Петрівка (лівий беріг річки Кучурган) і Тростянець (правий беріг річки Кучурган), на південь від нього з’явився хутір Тростянець. Настасіївці було повернута стара назва – Анастасіївка. 17 травня 1963 року, до Новопетрівки було приєднано сусідні села Тростянець Другий (разом з хутором Тростянецьким) та Анастасіївка, що значно збільшило його територію та населення.
Медицина:
- Фельдшерський пункт, вулиця Центральна, 37
Освіта:
- Комунальна установа "Заклад дошкільної освіти ясла-садок "Дзвіночок", вул. Центральна 35
- Новопетрівський ліцей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, вул. Миру, 1
Релігія:
- Церква Вознесіння Господнього (УПЦ Московського патріархату) збудована в 1825 року
- Храм Святої Преподобної Мучениці Анастасії Римлянки — збудований в 1896 році.
село Новоселівка - (UA51140010210016149) розташоване за 10 км на південь від центру громади на автошляху Р 33, площа - 1,32 км², поштовий індекс - 67150, середня висота над рівнем моря 128 м.
Ще в 1850 році на правому березі річки Кучурган існувало поселення Нікорінзи, яке до 1863 року, отримало назву — Антонівка. У 1886 році поруч із Антонівкою заснували німецьку колонію Клейн-Нейдорф (Klein Neudorf). У 1917 році Клейн-Нейдорф перейменували на Малу Карманівку, а Антонівці повернули історичну назву — Нікоріци. До 1941 року північніше Нікоріцевого, виникло нове поселення — Юрківка. У період 1941–1967 років Юрківку перейменували на Нижню Юрківку, а Малу Карманівку — на Новоселівку, тоді як Нікоріцеве зберегло свою назву. 12 вересня 1967 року ці три села — Новоселівка, Нижня Юрківка та Никорицеве — були об’єднані в один населений пункт під спільною назвою Новоселівка.
Освіта:
- Новоселівська гімназія, вул. Миру, 35
- Комунальна установа «Великомихайлівський інклюзивно-ресурсний центр» Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської, вул.Миру, 35
Релігія:
-
Динаміка населення:
- 1989 р. – 458 осіб, 2001 р. – 499 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 86,12 %, російська 10,26 %, молдовська 3,42 %, гагаузька 0,2 %
село Платонівка (Піра) - (UA51140010220030631) розташоване балці «Дєвка» за 9.5 км на захід від центру громади, площа - 0,5 км², поштовий індекс - 67114, середня висота над рівнем моря 105 м.
Перша відома згадка про поселення датується 1856 роком, коли воно перебувало у власності поміщиці Платонової.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 49 осіб, 2001 р. - 16 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 93,75%, молдовська – 6,25%
село Полезне - (UA51140010230014526) розташоване на автомобільній дорозі Р 33 (Вінниця - Кучурган) на північ від Великої Михайлівки, площа - 1,366 км², поштовий індекс - 67120, середня висота над рівнем моря 41 м.
На картах XIX століття - «Полєзная», невеличке поселення с корчмою та млином. На сьогодні в селі збереглись залишки козацьких поховань.
Освіта:
- Полезненський ліцей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, вул. Центральна, 28
Динаміка населення:
- 1989 р. – 625 осіб, 2001 р. – 749 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська 91,99 %, молдовська 3,34 %, російська 1,74 %, болгарська 1,34 %, гагаузька 1,34 %
село Соше-Острівське - (UA51140010240027713) розташоване в балці «Сошка» за 14 км на північний захід від центру громади, площа - 1,56 км², поштовий індекс - 67110, середня висота над рівнем моря 68 м. День села - 10 жовтня.
Перша відома згадка про поселення «Соша» датується 1856 роком, як власність генерал-майора Баліцкого. У 1886 році в Соше, Росіянівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії мешкало 497 осіб у 101 дворі. В 20х роках ХХ ст. до назви додалось слово Острівське. (В радянські часи на території села розташовувався колгосп ім. Горького, якому належало 6027 га землі.)
Медицина:
- Фельдшерський пункт, вулиця Центральна, 48
Освіта:
- Соше-Острівська гімназія, вул. Шевченка, 57
Динаміка населення:
- 1886 р. - 497 осіб, 1989 р. - 672 особи, 2001 р. - 633 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 92,94%, молдовська – 3,77%, російська – 2,2%, болгарська – 0,47%, вірменська – 0,31%, німецька – 0,16%
село Стоянове - (UA51140010250074876) розташоване в балці «Фрасіне» за 12 км на північний захід від центру громади, площа - 0,83 км², поштовий індекс - 67113, середня висота над рівнем моря 81 м.
З середини XIX соліття поселення під назвою - Миколаївка належало поміщикам Хаджилиєвій та Сєлєхову. На початку ХХ ст. було перейменовано на – Стоянівку. В 50-60х роках до села приєднали утворений поруч хутір - Стоянівській (зараз це вулиця Хутірська).
Медицина:
- Фельдшерський пункт, вулиця Центральна, 35
Освіта:
- Стоянівська початкова школа - філія Великомихайлівського опорного ліцею Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, вул. Центральна, 1
Динаміка населення:
- 1989 р. - 306 осіб, 2001 р. - 321 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 86,6%, молдовська – 9,97%, російська – 1,87%, гагаузька – 0,93%, болгарська – 0,31%, циганська – 0,31%
село Трохимівка – (UA51140010260031734) розташоване за 21 км на північний захід від центру громади площа та 3 км на схід від молдовсько-українського кордону, площа - 0,25 км², поштовий індекс - 67111, середня висота над рівнем моря 196 м.
Засноване на початку XX століття.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 74 особи, 2001 р. - 41 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 95,24%, молдовська – 4,76%
#
- Фрасине — ландшафтний заказник місцевого значення площєю 421,0 га. Розташований поблизу села Трохимівка. Заказник створено для охорони ділянки байрачного лісу з характерними для цієї зони рослинними угрупованнями, що має велике природоохоронне та рекреаційне значення. Згідно з даними екологічного обстеження 2003 року на території заказника не знайдено ділянок байрачного лісу, тому його можна описати як штучний лісовий масив з різноманітним видовим складом рослин, у тому числі й лікарських.
село Трудомирівка - (UA51140010270037830) розташоване в балці «Юрківка» за 11 км на південь від центру громади та в 4 км. на південний захід від автомобільного шляху регіонального значення Р 33 (Вінниця - Кучурган), площа - 0,36 км², поштовий індекс - 67150, середня висота над рівнем моря 41 м.
Трудомирівка відома ще з середини XIX століття, як володіння поміщика Кардамича. На початку XX століття поруч було засноване село Одаі, яке в 60х роках об’єднали с Трудомирівкою під новою назвою – Артема. 12 травня 2016 року постановою Верховної Ради України №1353-VIII селу повернули його початкову назву.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 40 осіб, 2001 р. - 32 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 84,85%, російська – 15,15%
село Фрасине - (UA51140010280074865) розташоване за 4.5 км на північний схід від центру громади, площа - 0,558 км², поштовий індекс - 67120, середня висота над рівнем моря 135 м.
Хутір Свобода виник в першій половині XX століття, у відгалуженні балки Яслі, на місці скотного двору, який позначен тут на картах середини XIX ст. (зараз це вулиця Баштанна). В той же час, на південь від нього було засноване село Фрасіне (зараз вулиця Лісова). С часом хутір приєднали до Фрасине.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 47 осіб, 2001 р. - 43 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 100%
село Юрківка - (UA51140010290036177) розташоване в балці «Юрківка» за 10 км на південний захід від центру громади, площа - 0,75 км², поштовий індекс - 67143, середня висота над рівнем моря 128 м.
На початку XX століття, на схилі балці Юрківка було засноване однойменне село. А на південь від нього, в низині, село – Багнет. (Цікаво що за 5.5 км. на схід була ще одне село – Юрківка). В 1964 року Багнет було перейменоване на Банет, а Юрківка на Верхню Юрківку. А за три роки (12 вересня 1967 р.) села були об'єднані під назвою - Юрківка
Динаміка населення:
- 1989 р. - 55 осіб, 2001 р. - 77 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 77,92%, російська – 19,48%, молдовська – 2,6%
