Площа - 721 км², населення - 14 606 осіб, населених пунктів – 37 (селище Захарівка, село Балашове, село Бірносове, село Богданове Перше, село Болгарка, село Василівка, село Войничеве, село Гірківка, село Глибокояр, село Давидівка, село Дементівка, село Єлизаветівка, село Жигайлове, село Йосипівка, село Карабанове, село Козацьке, село Кошарка, село Кримпулька, село Майорське, село Мала Топорівка, село Мар'янівка, село Нова Шибка, село Новозаріцьке, село Новомиколаївка, село Новопавлівка, село Оленівка, село Онилове, село Павлівка, село Парканівка, село Петрівка, село Савчинське, село Самійлівка, село Стоянове, село Унтилівка, село Федосіївка, село Червона Стінка, село Щасливе) селищна рада: 66702, Одеська область, Роздільнянський район, селище Захарівка, вул. Одеська, 59
Розподіл населення за рідною мовою в громаді в цілому за даними перепису 2001 року: українська - 92.00%, молдовська - 4.63%, російська - 3.60%, румунська - 1.07%, болгарська - 0.19%, вірменська - 0.16%, німецька - 0.09%, білоруська - 0.06%, гагаузька - 0.03%, грецька - 0.01%, інші/не вказали - 0.14%
селище Захарівка (Касимурза) - (UA51140070010053225) Центр територіальної громади, розташоване на автошляху Р 33 та Т1614 в 9 км. на захід від залізничної станції «Затишшя», площа - 7,6 км², поштовий індекс - 66702, середня висота над рівнем моря 67 м.
В 1792 році, племінниками Йосифа Аргутинського-Долгорукого, село було «знову населено» вірменами. у 1798 році мало 78 дворів з 249 мешканцями. В Захар’ївці, яка в 1843 році стала волосним центром Тираспольського повіту Херсонської губернії і одержала статут містечка, відбувалися ярмарки, щотижня збиралися великі базари. Вигідне географічне розташування — на шляху між Одесою і Балтою, по якому йшли хлібні вантажі з степових районів до чорноморського порту,— сприяло перетворенню Захар’ївки в один із значних центрів торгівлі хлібом. На початку ХХ ст. кількість населення сягла 3600 осіб, з яких половина були православні, а інша половина іудеї. "В містечкі була православна церква , дві синагоги, школа, багато лавок, недільні базари, ярмарка". У 1923 році, коли Захар’ївка стала центром новоутвореного району. 7 листопада 1927 року - Захар’ївку було перейменовано на Фрунзівку, на честь радянського діяча М. В. Фрунзе, батько якого народився і жив тут тривалий час, а 19 травня 2016 року постановою Верховної Ради України № 1377-VIII селищу було повернуто історичну назву. До 25 жовтня 2020 року було центром Захарівського району, нині - центр Захарівської селищної громади Роздільнянського району.
На території Захарівки і поблизу неї виявлено рештки поселення епохи мезоліту (13 тис. років тому) та великий могильник черняхівської культури (III—VI століття н. е.).
Медицина:
- Комунальне підприємство 'Захарівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги' – вул.Центральна, 40
- Амбулаторія загальної практики сімейної медицини – вул.Центральна, 40
Освіта:
- Відділ освіти Захарівської СР Одеської області - вул. Центральна 69
- Державний професійно-технічний навчальний заклад "Захарівський професійний ліцей" - вул. Шкільна, 24
- Комунальний заклад дошкільної освіти " Дитячий садок "Веселка" Захарівської селищної ради - вул. Незалежності 29
- Комунальний опорний заклад "Захарівський ліцей" Захарівської селищної ради - вул. Центральна, 140
- Комунальний заклад "Будинок дитячої та юнацької творчості Захарівської селищної ради - вул. Центральна,100
Релігія:
- Храм Успіння Пресвятої Богородиці (Православна церква України) - вул. Шкільна, 1
- Свято-Успенська Церква (УПЦ Московського патріархату) - вул. 1 Травня, 34
- Євангельсько-баптистська церква - вул. Соборна, 8
Динаміка населення:
- 1798 р. – 249 осіб, 1886 р. – 702 особи, 2001 р. – 5111 особа, 2022 р. – 5142 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 92.43%, російська - 5.38%, румунська - 1.33%, вірменська - 0.18%, болгарська - 0.14%, білоруська - 0.08%, гагаузька - 0.08%, німецька - 0.02%, грецька - 0.02%, інші/не вказали - 0.34%
село Балашове - (UA51140070020023235) розташоване на автомобільній дорозі обласного значення О162544 (Захарівка-ст.Мардарівка-Долинське-Шимкове) за 5 км на південь від центру, площа - 0,4 км², поштовий індекс - 66702, середня висота над рівнем моря 73 м.
Згідно списку власницьких та інших відомчих сіл, що перебувають у Тираспольському повіті, складеного на підставі відомостей, наданих земським судом у 1856 році, єврейська колонія Балашеве налічувала 40 дворів.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 120 осіб, 2001 р. - 118 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 95,8%, молдовська – 3,36%, болгарська – 0,84%
село Бірносове - (UA51140070030057070) розташоване в балці «Малий Куяльник» за 15.5 км на північний схід від центру громади, площа - 1,41 км², поштовий індекс - 66721, середня висота над рівнем моря 124 м.
В XIX столітті це були два села: Бірносівка (39 дворів) і Аганесівка (37 дворів). На кордоні сіл стояла дерев’яна церква. На початку ХХ ст. села об’єднали під назвою – Бірносове.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 271 особа, 2001 р. - 170 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 94,12%, молдовська – 4,71%, російська – 1,18%
село Богданове Перше - (UA51140070040061040) розташовано за 9 км на південний схід від центру громади та в 3 км. на схід від автомобільного шляху регіонального значення Р 33 (Вінниця - Кучурган), площа - 0,64 км², поштовий індекс - 66744, середня висота над рівнем моря 134 м.
Згідно з документами Тираспольського повіту за 1856 рік, на його території існувало три окремих поселення: Олександрівка (5 дворів), що належала поміщиці Маслаковій, Богданівка (30 дворів) — спадкоємців поміщика Чиркова, та Бірносівка (39 дворів), яка перебувала у власності різних хазяїв. На початку ХХ століття Богданівка та Бірносівка були об’єднані під спільною назвою Богданове 1-е, (назву Богданове 2-е отримав безіменний хутір за 3 км на південний схід, який 12.05.1988 був "знятий з обліку у зв'язку з переселенням жителів"). Олександрівка згодом була перетворена на молочно-товарну ферму, втративши статус окремого поселення. До 2018 року біля села діяло сільгосппідприємство.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 45 осіб, 2001 р. - 33 особи, Незаселене з другої половини 2000-х років.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 63,64%, молдовська – 36,36%
село Болгарка - (UA51140070280081121) розташовано за 19 км на південний захід від центру громади та за 3.5 км на захід від автомобільної дороги обласного значення О162544 (Захарівка-ст.Мардарівка-Долинське-Шимкове), площа - 0,6 км², поштовий індекс - 66716, середня висота над рівнем моря 216 м.
Село засноване на початку ХХ ст. під назвою - Новий світ. 7 вересня 1946 року воно було перейменоване на Первомайське, а 26 вересня 2024 року отримало свою сучасну назву - Болгарка.
Релігія:
- Парафія Успіння Пресвятої Богородиці (Православна церква України)
- Свято-Успенська Церква (УПЦ Московського патріархату)
Динаміка населення:
- 1989 р. - 309 осіб, 2001 р. - 275 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 83,79%, румунська – 14,48%, російська – 1,72%
село Василівка - (UA51140070050035753) розташовано в балці «Ставрова» за 10 км на захід від центру громади та в 1,5 км від Молдовсько-Українського кордону, площа - 1,66 км², поштовий індекс - 6630, середня висота над рівнем моря 123 м.
Соломоном та Василем Аргутинським у 1792 році було «знову населено» вірменами села: Василівка, Йосипівка та Захар'ївка. В 1886 році Василівка входило до Захар'ївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, маючи 642 мешканці у 130 дворах та інфраструктуру (православна церква, школа, лікарня, земська станція).
На території села знайдено ранньослов’янське поховання черняхівської культури (IV століття н. ери).
Медицина:
- Фельдшерський пункт - вулиця Шевченка, 43
Освіта:
- Філія "Василівська гімназія" комунального опорного закладу "Захарівський ліцей" - вул. Шевченка, 37
Релігія:
- Різдва Богородиці Церква (УПЦ Московського патріархату)
Динаміка населення:
- 1886 р. - 642 особи, 1989 р. - 553 особи, 2001 р. - 484 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 90,31%, молдовська - 8,25%, російська - 1,24%
село Войничеве - (UA51140070060024630) розташоване у балці «Малороша» за 16 км на південь від центру громади та 2.5 км на схід від автомобільного шляху регіонального значення Р 33 (Вінниця - Кучурган), площа - 0,98 км², поштовий індекс - 66744, середня висота над рівнем моря 66 м.
Сучасне село Войничеве сформувалося внаслідок об'єднання двох старіших поселень - єврейської колонії Войновка та хутора Бурунчив, які вже існували до 1856 року (точна дата заснування невідома). Обидва поселення розташовувались на землях, що на той час належали купцям Сороковим.
Медицина:
- Фельдшерський пункт - вулиця Шкільна, 11
Освіта:
- Філія "Войничівська гімназія " комунального опорного закладу "Захарівський ліцей" Захарівської селищноїЇ ради - вул. Молодіжна, 9
Релігія:
- Святих Царських Мучеників Церква (УПЦ Московського патріархату)
Динаміка населення:
- 1989 р. - 423 особи, 2001 р. - 445 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 87,28%, молдовська - 11,38%, російська - 0,89%, болгарська - 0,45%
село Гірківка - (UA51140070070047172) розташоване у балці «Кучурган» на автомобільній дорозі обласного значення О162544 (Захарівка-ст.Мардарівка-Долинське-Шимкове) в 5 км. на північ від центру громади, площа - 0,26 км², поштовий індекс - 66702, середня висота над рівнем моря 90 м.
Було засноване на початку ХХ ст. на місці скотного двора, під назвою – Єгорєвка. В 60х роках перейменована на Гірківку.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 76 осіб, 2001 р. - 77 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 84,42%, молдовська – 12,99%, російська – 2,6%
село Глибокояр - (UA51140070080024259) розташоване за 11 км на південь від центру громади на автомобільному шляху регіонального значення Р 33 (Вінниця - Кучурган), площа - 0,61 км², поштовий індекс - 66702, середня висота над рівнем моря 53 м.
Село виникло у 1791 як земельний наділ підполковника Бодаревського.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 178 осіб, 2001 р. - 174 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 100%
село Давидівка - (UA51140070090080083) розташоване у балці «Кучурган» на автомобільній дорозі обласного значення О162544 (Захарівка-ст.Мардарівка-Долинське-Шимкове) в 8 км. на північ від центру громади, площа - 0,78 км², поштовий індекс - 66702, середня висота над рівнем моря 82 м.
Сучасна Давидівка сформувалася в результаті об'єднання двох історичних поселень: власне Давидівки, відомої з 1863 року, та північнішої Ново-Єкатеринівки (якою в 1860 році володіли Григорій та Олександра Савицькі).
Динаміка населення:
- 1989 р. - 183 особи, 2001 р. - 168 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 73,37%, молдовська – 23,08%, болгарська – 2,37%, російська – 1,18%
село Дементівка - (UA51140070100092269 ) розташоване в балці «Кучурган» на автомобільній дорозі обласного значення О162544 (Захарівка-ст.Мардарівка-Долинське-Шимкове) в 13.5 км. на північ від центру громад, площа - 0,25 км², поштовий індекс - 66710, середня висота над рівнем моря 92 м.
Село Дементівка вперше позначене на карті 1860-х років, розташоване на правому схилі балки Кучурган під назвою — Дементьєва (Тімотіна), тоді як на лівому схилі цієї ж балки знаходилося село Керстинівка. На початку ХХ століття Керстинівка змінила назву на Керстенево. У 1960-х роках обидва населені пункти були об'єднані під сучасною назвою — Дементівка.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 116 осіб, 2001 р. - 89 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 88,17%, молдовська – 11,83%
село Єлизаветівка - (UA51140070110096271) розташоване на лівому березі річки Кучурган в 2 км на південний схід від центру громади, площа - 0,38 км², поштовий індекс - 66702, середня висота над рівнем моря 61 м.
Невелике поселення під назвою – Олександрівка, виникло на березі річки в ХVХ ст. На початку ХХ с. була перейменована на – Єлизаветівку.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 89 осіб, 2001 р. - 68 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 100%
село Жигайлове - (UA51140070120037097) розташоване у балці «Наурова», площа - 0,46 км², поштовий індекс - 66722, середня висота над рівнем моря 145 м.
Згідно з документами Тираспольського повіту за 1856 рік поселення Топорівка, засноване незалежними землеробами («вольноживущими»). На початку ХХ ст. село було перейменоване на – Петрівка, а в 60х роках на - Жигайлове. Складається с єдиної вулиці – Центральна.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 73 особи, 2001 р. - 47 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська – 80,85%, молдовська – 17,02%, російська – 2,13%
село Йосипівка - (UA51140070130025720) розташовано за 11 км на захід від центру громади та в 500 м. від Молдовсько-Українського кордону, площа - 2,54 км², поштовий індекс - 66731, середня висота над рівнем моря 162 м.
У 1792 році було «знову населено» вірменами села: Йосипівку (названа на честь архієпископа), Василівку та Захар'ївку. Протягом XIX століття село розвивалося як типове землеробське поселення. У 1863 році Йосипівка вже мала кам'яну церкву, млин та близько 10 дворів. У другій половині ХІХ століття маєток перейшов у власність Олександра Павловича Абамеліка – представника вірменської аристократії, який придбав ці землі у Аргутинських-Долгоруких. На той час Йосипівка входила до Захарівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії. Під час Другої світової війни тут розташовувався передова авіабаза головної бази військового аеродрому Бєльц.
Неподалік від села розташований пункт пропуску через молдавсько-український кордон Йосипівка—Колосово.
Медицина:
- Фельдшерський пункт - вулиця Центральна, 33
Освіта:
- КЗ «Йосипівський ліцей» Захарівської селищної ради - вул. Шкільна 40
Релігія:
- Різдво-Богородична Церква (УПЦ Московського патріархату)
Динаміка населення:
- 1792 р. – 131 особа, 1796 р. – 798 осіб, 1989 р. – 1136 осіб, 2001 р. – 939 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 96,5%, російська - 1,91%, молдовська - 1,38%, болгарська - 0,11%
село Карабанове - (UA51140070140040482) розташоване в балці «Кошарка» на автомобільному шляху регіонального значення Р 33 (Вінниця - Кучурган) за 13 км на північний захід від центру громади, площа - 1,77 км², поштовий індекс - 66711, середня висота над рівнем моря 104 м.
В 1850 році це були три окремих села: Карабан – (власність поміщика Шаржинського), Новоселиця (власність поміщика Прийми) та Павлівка (володіння князя Абамеліка). У 1863 році ці поселення фіксуються під назвами Мартенський-Карабань, Новоселиця та Павлівка. На початку ХХ ст. Мартенський-Карабань отримав назву – Карабанове, а Новоселиця – Примове. Згодом відбулося приєднання Павловки і Примово до Карабанове. Село сильно постраждало під час Другої світової війни – 186 його мешканців загинули в боях з нацистами (на їхню честь встановлено пам'ятник).
Медицина:
- Фельдшерський пункт - вулиця Шевченка, 27
Освіта:
- Комунальний заклад "Карабанівська гімназія" Захарівської селищної ради с.Карабанове, вул. Шкільна 21
Динаміка населення:
- 1989 р. – 486 осіб, 2001 р. - 414 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 97,1%, румунська - 1,21%, російська - 0,97%, болгарська - 0,72%
село Козацьке - (UA51140070310094652) розташовано в балці «Соша», за 11 км на південний захід від центру громади, площа - 2,87 км², поштовий індекс - 66706, середня висота над рівнем моря 73 м.
На карті 1796 року на цьому місці, в балці Соша, існувало поселення – Євецьківка. А в 1850 році вже чотири окремих поселення: садиба поміщика Павла Шишкіна - Росіянівка, садиби статської радниці Єлизавети Мініцької – Курпинівка та Єлисаветівка, а в 2 км. на схід, її ж хутір – Хорош. До 1886 року Росіянівка перетворилася на адміністративний центр однойменної волості Тираспольського повіту Херсонської губернії. У 1941 році вони фігурують під назвами Росіянівка, Курпіново та Мініцьке, а до 1985 року об'єдналися в єдине село Росіянівка. 26 вересня 2024 року село офіційно отримало нову назву - Козацьке.
Медицина:
- Фельдшерський пункт - вулиця Шевченка, 32
Освіта:
- КЗ "Росіянівський ліцей" Захарівської селищної ради - вул. Шкільна, 11
Релігія:
- Святого Дмитрія Солунського Церква (УПЦ Московського патріархату)
Динаміка населення:
- 1989 р. - 777 особа, 2001 р. - 726 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 94,51%, румунська - 3,02%, російська - 1,92%, болгарська - 0,27%, білоруська - 0,14%
село Кошарка - (UA51140070150055799) розташовано на автомобільному шляху регіонального значення Р 33 (Вінниця - Кучурган) за 19 км на північний захід від центру громади, площа - 0,58 км², поштовий індекс - 66712, середня висота над рівнем моря 102 м.
В 1850 році, поселення поміщика Оференберга налічувала 33 двори, дерев'яну церкву та скотний двір.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 120 осіб, 2001 р. - 136 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 94,12%, молдовська - 5,15%, вірменська - 0,74%
село Кримпулька - (UA51140070160010571) розташовано в балці «Осасєва корчі» за 16 км на північний захід від центру громади та в 2 км. на схід від автомобільного шляху регіонального значення Р 33 (Вінниця - Кучурган), площа - 0,62 км², поштовий індекс - 66712, середня висота над рівнем моря 133 м.
Сучасне село веде свою історію з 1863 року, коли згадується як хутір Марковський. Вже до 1886 року поселення, що отримало назву Кримпулька, стало значним населеним пунктом Кошарської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, де мешкало 306 осіб у 52 дворах.
Динаміка населення:
- 1886 р. - 306 осіб, 1989 р. - 75 осіб, 2001 р. - 39 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 100%
село Майорське - (UA51140070170028387) розташовано на автомобільному шляху регіонального значення Р 33 (Вінниця - Кучурган) за 5 км на південь від центру громади, площа - 1,28 км², поштовий індекс - 66705, середня висота над рівнем моря 71 м.
В 1863 році, у місці примикання балки Пугайна до головної дороги по балці Кучурган (яка з'єднувала Гросулове та Захарівку), існував постоялий двір "Пугайна". В 3 км. на південний захід, в балці «Шіптередюр», розташовувалось однойменне село, що належало поміщиці Катерині Катаказі. На початку ХХ ст., постоялий двір розрісся до села, отримав назву – Шіптередюри друге, в той час як колишнє міщанське поселення (Шіптередюри перше) не розвивалось а с часом зникло. 1 лютого 1945 року село отримало офіційну назву - Майорське, яка зберігається донині.
Освіта:
- Комунальний заклад " Майорська гімназія "Захарівської селищної ради, с.Майорське, вул. Шкільна 1
Динаміка населення:
- 1989 р. - 371 особа, 2001 р. - 391 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 97,19%, російська - 2,81%
село Мала Топорівка - (UA51140070180015101) розташовано в балці «Середній Куяльник» на автодорозі районного значення С162501 (Новопавлівка -Перехрестове-Перше -Мала Топорівка) за 17 км. на північний схід від центру громади, площа - 0,35 км², поштовий індекс - 66722, середня висота над рівнем моря 121 м.
До 1856 року в балці "Малий Куяльник" існувало поселення Унтилівка, засноване штабс-капітаном Унтиловим (7 дворів та постоялий двір), а в сусідній балці "Наурова" розташовувалась Топорівка - поселення вольноживущих (8 дворів та постоялий двір). На початку ХХ ст. відбулася зміна назв: Унтилівка стала Топорівкою, а колишня Топорівка отримала назву Велика Топорівка. До 1985 року колишня Унтилівка (яка вже називалась Топорівка) була перейменована на Мала Топорівка, тоді як сусіднє поселення зникло.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 91 особа, 2001 р. - 58 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 91,53%, молдовська - 5,08%, російська - 1,69%
село Мар'янівка - (UA51140070190052819) розташоване за 18 км на південь від центру громади на автошляху Т1646, площа - 0,75 км², поштовий індекс - 66710, середня висота над рівнем моря 106 м.
Мар’янівка заснована на початку XIX століття українськими селянами-переселенцями з Польщі. (В радянські часи на території села розташовувався колгосп ім. Котовського, якому належало 5087 га землі.)
Медицина:
- Фельдшерський пункт – вул.Центральна 51
Динаміка населення:
- 1989 р. – 113 осіб, 2001 р. – 106 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 68,52%, молдовська - 28,7%, вірменська - 1,85%
село Нова Шибка - (UA51140070200074542) розташоване в балці «Кошарка» на автомобільному шляху регіонального значення Р 33 (Вінниця - Кучурган) за 5.5 км на північний захід від центру громади, площа - 0,66 км², поштовий індекс - 66713, середня висота над рівнем моря 107 м.
Засноване на початку XX століття.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 224 особи, 2001 р. - 223 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 100%
село Новозаріцьке - (UA51140070210037125) розташоване за 5 км на південний схід від проміжної залізничної станція — Мардарівка, за 19 км на північний схід від центру громади, площа - 1,06 км², поштовий індекс - 66721, середня висота над рівнем моря 203 м.
В 1850 році поселення поміщика Зарицького в балці Малий Куяльник налічувало 19 дворів. На початку ХХ століття за 1 км. на північний схід виникло нове поселення, яке отримало назву Новозаріцьке, тоді як колишня Ніколаївка стала називатись Старозаріцьке, а з часом зникла.
Медицина:
- Фельдшерський пункт - вул.Центральна, 22
Освіта:
- Філія "Новозаріцька гімназія" КОЗ "Захарівський ліцей" Захарівської селищної ради - вул. шкільна 2
Динаміка населення:
- 1989 р. - 342 особи, 2001 р. - 359 осіб, 2021 р. - 50 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 93,89%, російська - 4,44%, молдовська - 1,39%, румунська - 0,28%
село Новомиколаївка - (UA51140070220037312) розташоване в балці «Кошарка» на автомобільному шляху регіонального значення Р 33 (Вінниця - Кучурган) за 8 км на північний захід від центру громади, площа - 0,64 км², поштовий індекс - 66711, середня висота над рівнем моря 79 м.
Засноване на початку XX століття.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 171 особа, 2001 р. - 149 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 87,92%, молдовська - 10,74%, російська - 0,67%, болгарська - 0,67%
село Новопавлівка - (UA51140070230060323) розташоване в балці «Кучурган» за 6 км на південь від центру громади на автошляху О162544 (Захарівка-ст.Мардарівка-Долинське-Шимкове), площа - 0,51 км², поштовий індекс - 66703, середня висота над рівнем моря 74 м.
В 1850 році Новопавлівка, поміщика Якова Павловського налічувала 15 дворів. На південь від неї було його ж поселення – Вікентіївка (8 дворів), а на північ – Павловичи. Ще далі – Єгорівка, 33 двори у власності родини Сатових. На початку ХХ ст. Єгорівка майже зникла, а її залишки разом із Павловичами і Вікентіївкою приєднали до Новопавлівки.
В околицях села знайдено кам’яні знаряддя мезолітичної епохи.
Медицина:
- Фельдшерський пункт - вулиця Гагаріна, 35
Освіта:
- Комунальний заклад "Новопавлівська гімназія" Захарівської селищної ради - вул. Героїв України 16
Динаміка населення:
- 1989 р. – 210 осіб, 2001 р. - 205 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 93,3%, молдовська - 3,83%, російська - 2,87%
село Оленівка - (UA51140070240056905) розташоване в балці «Кучурган» за 15.5 км на південь від центру громади на автошляху О162544 (Захарівка-ст.Мардарівка-Долинське-Шимкове), площа - 0,91 км², поштовий індекс - 66710, середня висота над рівнем моря 184 м.
В 1850 році в примиканні балки «Баделова» до балки «Кучурган» розташовувалось село Оленівка. На південь від нього на лівому схилі балки були Мойсїївка та Олександрівка, а навпроти неї на правому схилі балки Веселий Кут. На початку ХХ ст. останнє було перейменоване на – Беньківку, а в середині ХХ ст. вони всі стали частиної Оленівки.
Освіта:
- Комунальний заклад "Оленівська гімназія" Захарівської селищної ради, с.Оленівка, вул. Центральна 78
Динаміка населення:
- 1989 р. - 486 осіб, 2001 р. - 425 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 88,56%, молдовська - 7,55%, російська - 3,2%, болгарська - 0,46%
село Онилове - (UA51140070250024138) розташоване в балці «Середній Куяльник» на автомобільній дорозі районного значення С162501 (Новопавлівка -Перехрестове - Перше – Мала Топорівка) за 16 км на північний схід від центру громади, площа - 2,77 км², поштовий індекс - 66722, середня висота над рівнем моря 136 м.
В перше зустрічається на карті 1840 року. У 1863 році в балці Середній Куяльник існувало чотири окремі поселення розташовані поруч: Онилова (Киштельниця Унтилова), Онилова (Киштельниця), Онилова (Киштельниця Чабана) та Онилова (Киштельниця Сорочина). Згодом ці населені пункти об'єдналися під сучасною назвою.
"Киштель" - дерев’яна скриня або посуд для зберігання зерна
Медицина:
- Фельдшерський пункт - вулиця Центральна, 16
Освіта:
- Філія "Онилівська гімназія" комунального опорного навчального закладу "Захарівський ліцей" Захарівської селищної ради, с.Онилове, вул. Шкільна, 7
Динаміка населення:
- 1989 р. - 557 осіб, 2001 р. - 522 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 94,86%, молдовська - 4,57%, російська - 0,38%, болгарська - 0,19%
село Павлівка - (UA51140070260054624) розташовано за 7 км на південний захід від центру громади та в 300 м. від молдовсько-українського кордону, площа - 2,07 км², поштовий індекс - 66733, середня висота над рівнем моря 215 м.
Засноване після російсько-турецької війни 1787-1791 рр. на землях поміщика Туманова, село Павлівка спочатку заселялось українськими кріпаками-втікачами. До 1823 року перетворилося на містечко. У середині XIX ст., перейшло у власність князя Абомеліка. Наприкінці XIX ст. тут діяв ринок робочої сили, де наймали батраків сусідні поміщики. В 1920 році у Павлівці було відкрито початкову, а наступного року — професійно-технічну школу. Під час звільнення від німецько-фашистськіх загарбників в 1944 році село зазнало значних руйнувань (зруйновано школу, лікарню, понад 150 хат).
Неподалік від села розташований пункт пропуску через молдовсько-український кордон Павлівка-Мочарівка.
У селі бере початок Балка Фрасине.
Медицина:
- Амбулаторія загальної практики сімейної медицини - вулиця Свято-Михайлівська, 19
Освіта:
- Комунальний заклад "Павлівський ліцей" Захарівської селищної ради, вул. Шевченка, 3
Релігія:
- СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКА Церква (УПЦ Московського патріархату) вул. Радянська(?), 8
- СВ.-АРХАНГЕЛА- МИХАЙЛА Церква (УПЦ Московського патріархату)
Динаміка населення:
- 1907 р. – 1644 особи, 1969* р. – 1200 осіб, 1989 р. – 969 осіб, 2001 р. – 1006 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 88,54%, молдовська - 5%, російська - 4,9%, німецька - 0,98%, вірменська - 0,29%, білоруська - 0,1%
село Парканівка - (UA51140070270068456) розташоване в балці «Малий Дракуль» за 13 км на південний захід від центру громади та в 1 км. на схід від молдовсько-українського кордону, площа - 0,63 км², поштовий індекс - 66733, середня висота над рівнем моря 183 м.
Згідно даних земського суду 1856 року село Парканівка мало 15 дворів і належало поміщиці Твардовській. Складається с двох вулиць: Миру та Першотравнева
Динаміка населення:
- 1989 р. - 222 особи, 2001 р. - 180 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 69,19%, молдовська - 28,11%, російська - 2,7%
село Петрівка - (UA51140070300049287) розташоване за 20 км. на північ від центру громади та 1.5 км на південь від проміжної залізничної станції — «Мардарівка», площа - 0,27 км², поштовий індекс - 66710, середня висота над рівнем моря 210 м)
Виникла в першій половині XX сторіччя. Складається с єдиної вулиці – Шевченка.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 107 осіб, 2001 р. - 87 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 83,91%, російська - 9,2%, молдовська - 5,75%, білоруська - 1,15%
село Савчинське - (UA51140070320019602) розташоване в балці «Діордієшти» за 13 км на південний схід від центру громади та в 2 км. на схід від автомобільного шляху регіонального значення Р 33 (Вінниця - Кучурган), площа - 0,84 км², поштовий індекс - 66744, середня висота над рівнем моря 71 м.
Згідно даних земського суду 1856 року село «Діордієшти» (рум. Diordiești) поміщика Савчинського та розташоване південніше «Весела» спадкоємців поміщика Отроблянки налічували по 10 дворів. На початку ХХ ст. балка «Діордієшти» була перейменована на балку «Савчинського», «Весела» отримало назву – Ставнічи, а «Діордієшти» були поділені на – Діордієшти та Савчинське. У другій половині ХХ століття, ці поселення об'єдналися під спільною назвою - Савчинське
Медицина:
- Фельдшерський пункт - вулиця Центральна, 26
Динаміка населення:
- 1989 р. - 210 осіб, 2001 р. - 194 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 55,15%, молдовська - 40,72%, вірменська - 2,58%, російська - 0,52%, білоруська - 0,52%, румунська - 0,52%
село Самійлівка – (UA51140070330099696) розташоване на автомобільній дорозі районного значення С162505 (Кордон Молдови – Росіянівка - /Р-33/) за 11.5 км. на південний захід від центру громади та в 1.5 км. на схід від молдовсько-українського кордону, площа - 0,56 км², поштовий індекс - 66732, середня висота над рівнем моря 150 м.
Згідно даних земського суду 1856 року поміщицьке володіння спадкоємців Каламатіої, налічувало 18 дворів. Складається с двох вулиць: Центральна та Садова.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 145 осіб, 2001 р. - 105 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 76,64%, молдовська - 23,36%
село Стоянове - (UA51140070340019240) розташоване в балці «Кучурган» на північ від центру громади, площа - 0,81 км², поштовий індекс - 66702, середня висота над рівнем моря 73 м.
Станом на 1886 рік у селі Захар'ївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, налічувалось 25 дворових господарств, існував винний склад
Динаміка населення:
- 1886 р. - 108 осіб, 1989 р. - 305 осіб, 2001 р. - 283 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 89,75%, молдовська - 6,01%, російська - 4,24%
село Унтилівка - (UA51140070350057549) розташоване в балці «Соша» на автомобільній дорозі районного значення С162505 (Кордон Молдови – Росіянівка - /Р-33/) в 9 км. на південний захід від центру громади, площа - 0,74 км², поштовий індекс - 66732, середня висота над рівнем моря 108 м.
Згідно даних 1856 року поміщицьке володіння штабс-капітана Унтилова налічувало 23 двори.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 82 особи, 2001 р. - 43 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 97,73%, російська - 2,27%
село Федосіївка - (UA51140070360091485) розташоване на автомобільній дорозі районного значення С162507 (Федосіївка-Новозаріцьке-Перше Травня) в 21 км. на північний схід від центру громади та 2.5 км на південний схід від проміжної залізничної станції — «Мардарівка», площа - 0,54 км², поштовий індекс - 66721, середня висота над рівнем моря 202 м.
Най північніше село сучасного району - Федосіївка - виникло у першій половині ХХ століття
Динаміка населення:
- 1989 р. - 84 особи, 2001 р. - 74 особи
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 78,38%, молдовська - 18,92%, російська - 2,7%
село Червона Стінка - (UA51140070370019440) розташоване в балці «Канай» в 11 км. на північний схід від центру громади, площа - 0,23 км², поштовий індекс - 66730, середня висота над рівнем моря 119 м.
Засноване в 1921 році. Складається с двох вулиць: Центральна та Садова.
Динаміка населення:
- 1989 р. - 69 осіб, 2001 р. - 31 особа
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 80,65%, молдовська - 19,35%
село Щасливе - (UA51140070290014255) розташоване в 16.5 км на північ від центру громади поруч із залізничним колійним постом Одеської залізниці – «Щасливе» , площа - 0,41 км², поштовий індекс - 66721, середня висота над рівнем моря 189 м.
село Перше Травня, було засноване у першій половині XX ст. (20-30 р.). 19 вересня 2024 року Верховна Рада України ухвалила рішення про перейменування на Щасливе. Складається с двох вулиць: Космонавтів та … .
Залізничний колійний пост – Щасливе, колись мав назви — «Платформа 1358 км» та «Перше Травня».
Динаміка населення:
- 1989 р. - 86 осіб, 2001 р. - 57 осіб
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
- українська - 96,49%, російська - 1,75%, румунська - 1,75%
Населені пункти яки припинили існування
