| частина I - Початок | частина II - Прихід імперії | частина III - УССР та Друга світова війна | частина IV - Відбудова та занепад | частина V - Незалежність | частина VI - Нове століття |
Частина V - Незалежність
Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року район офіційно став частиною суверенної держави. Почалася адміністративна та економічна трансформація: радянські установи змінили назви, зникли осередки КПРС, але кадровий склад здебільшого залишився старим. У школах вводили нові програми з історії України, державну символіку, українську мову.
25 жовтня 1991 у Великомихайлівському районі було утворено: Новоолександрівську сільську раду з центром в селі Новоолександрівка (сільській раді підпорядкували село Нові Бутори Комарівської сільради), Першотравневу сільську раду з центром в селі Першотравневе (сільській раді підпорядкували села Благоєве, Данилівка і Незаможник Петрівської сільради), Новосавицьку сільську раду з центром в селі Новосавицьке (сільській раді підпорядкували село Юрківка Слов'яносербської сільради) та Великозименівську сільську раду з центром в селі Великозименове (сільській раді підпорядкували село Марціянове Чапаєвської сільради). У Фрунзівському районі утворили Росіянівську сільраду з центром в селі Росіянівка.
У сільському господарстві тривала формальна дія колгоспів, які вже фактично не функціонували. Плани й централізоване постачання зникли, натомість - нестача пального, розпад технічних парків, бартер і натуральні розрахунки. Люди масово поверталися до особистих господарств, виживали завдяки городам і худобі.
10 січня 1995 у Великомихайлівському районі утворили Юрківську сільраду з центром у селі Юрківка (сільській раді підпорядкували село Дзержинське Гребениківської сільради)
В 90х територія сучасного Роздільнянського району пережила глибоку соціально-економічну кризу, яка супроводжувала перехід України від планової економіки до ринку. Це були роки масового зубожіння, розпаду колгоспної системи, втрати інфраструктури та міграції населення. У сільському господарстві тривала дезінтеграція колгоспів та радгоспів у КСП (колективні сільгосппідприємства), а потім - розпайовання. Земля й майно розподілялись між колишніми працівниками, але бракувало техніки, насіння, коштів і ринку збуту. Більшість селян обробляли паї власноруч або здавали в оренду. Водночас продовжувався занепад соціальної сфери. Закривались або скорочувались школи, дитсадки, клуби, ФАПи. У багатьох селах зникло автобусне сполучення, поштові відділення, магазини. Молодь масово виїжджала в Одесу, інші міста або за кордон. У селах залишались переважно люди похилого віку.
